Перейти до вмісту

Франсуа-Жозеф Вестерманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Франсуа-Жозеф Вестерманн
фр. François-Joseph Westermann Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження5 вересня 1751(1751-09-05)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мольсайм, Нижній Рейн, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть5 квітня 1794(1794-04-05)[1] (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж, Франція[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
обезголовлення Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняErrancis Cemeteryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Званнябригадний генерал Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиРеволюційні війни Редагувати інформацію у Вікіданих

Франсуа-Жозеф Вестерманн (фр. François-Joseph Westermann; 5 вересня 1751 — 5 квітня 1794) — французький бригадний генерал; брав участь в повстанні 10 серпня 1792 року, а потім в війні проти Вандейських заколотників, здобув над ними ряд великих перемог.

Однак деякі історики вважають, що такого рапорту в дійсності ніколи не існувало[3]. Бувши вперше процитованим Кретіно-Жолі, цей документ не був виявлений в архівах і, цілком ймовірно, є плодом його уяви. Крім того, у Вестермана не було ніяких причин писати в Комітет громадського порятунку, тим більше критикувати своїх безпосередніх начальників Клебера і Марсо[4]. У момент його можливого написання повстання ще тривало, а кілька тисяч Вандейських полонених були живі і перебували під охороною частин Вестермана[5]. Вбивство мирних громадян також було б явним порушенням даних Конвентом наказів[6].

За зв'язок з дантоністами був страчений за вироком Революційного трибуналу.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #104137479 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Frédéric Augris, Henri Forestier, général à 18 ans, Éditions du Choletais, 1996
  4. «On fusille sans cesse à Savenay, car à chaque instant il arrive des brigands qui prétendent se rendre prisonniers. Kléber et Marceau ne sont pas là. Nous ne faisons pas de prisonniers, il faudrait leur donner le pain de la liberté et la pitié n'est pas révolutionnaire.»Jacques Crétineau-Joly. Histoire de la Vendée Militaire. — Hivert, 1840.
  5. Jean-Clément Martin, Contre-Révolution, Révolution et Nation en France, 1789—1799, éditions du Seuil, collection Points, 1998, p. 219
  6. Jean-Clément Martin, Guerre de Vendée, dans l'Encyclopédie Bordas, Histoire de la France et des Français, Paris, Éditions Bordas, 1999, p 2084, et Contre-Révolution, Révolution et Nation en France, 1789—1799, p.218.