Франсуа Антуан Симон
| Франсуа Антуан Симон фр. François C. Antoine Simon | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 6 грудня 1908 — 3 серпня 1911 року | |||
| Попередник: | П'єр Нор Алексіс | ||
| Наступник: | Мішель Сінсіннатюс Леконт | ||
| Народження: |
10 жовтня 1843 Ле-Ке, Гаїті | ||
| Смерть: |
10 березня 1923 (79 років) Ле-Ке, Гаїті | ||
| Країна: | Гаїті | ||
| Шлюб: | Уранія Аделаїда Ментор | ||
Франсуа Антуан Симон (1843—1923) — президент Гаїті у 1908—1911 роках.[1] Підбурив повстання проти влади П'єра Нора Алексіса та замінив останнього на посту глави держави.[2]
Народився 10 жовтня 1843 у місті Ле-Ке. Служив у муніципальній поліції, поки не вступив до лав збройних сил на офіцерську посаду.
1883 року його було призначено на посаду командувача військами Південного департаменту, яку він обіймав до 1908 року. 1887 він отримав звання полковника. 1902 року, за часів президентства Симон-Сана, отримав звання генерала.
6 грудня 1908 в результаті успішного повстання проти чинного уряду Алексіса Симон зайняв пост президента.[3][4]
Одним з перших його політичних рішень було запровадження політики умиротворення, що дозволило багатьом гаїтянам повернутись на батьківщину. Симон намагався постійно вдосконалювати сільськогосподарське виробництво. Він також мав намір збудувати загальнонаціональну мережу залізниць. Для досягнення цієї та інших цілей необхідно було укладення відповідних угод з американськими компаніями. Втім, ці контракти було погано підготовлено, що спричинило критику з боку опонентів президента. З іншого боку укладені контракти допомогли електрифікувати вулиці Порт-о-Пренса.
Щоб підтримати американські бананові плантації, гаїтянські компанії були обкладені значними податками, що призвело до повстання дрібних землевласників на півночі країни. З ситуації скористався генерал Сінсіннатюс Леконт, колишній міністр праці та сільського господарства, який організував державний переворот.
Леконт реалізував кампанію з усунення чинного режиму в серпні 1911.[5] Після цього Симон був змушений виїхати з країни[6] на кілька років, проте повернувся до рідного міста, де й помер 1923 року.
- ↑ John Carlos Rowe, Literary culture and U.S. imperialism: from the Revolution to World War II (Oxford University Press US, 2000), page 274)
- ↑ «Alexis Flees To French Ship; Haitian President Deposed, Leaves His Capital, Wrapped In The Tricolor», New York Times 3. December 1908
- ↑ «Hurry Election Of Simon In Haiti; Followers Fear Delay May Cause Disorders And Invite Intervention From United States», New York Times 8. December 1908
- ↑ «Simon Elected President; Following Action by Haitian Congress, He Is Recognized By The United States», New York Times 18. December 1908
- ↑ «Rebels Near Haitis Capital; But Simon Hopes To Quell Revolt Through Dispensions Of Enimies», New York Times 29. Juli 1911
- ↑ «Haitian Rebels Win; Simon Now An Exile», New York Times 3. August 1911
- Biography in rulers.org
- Президенти Гаїті
- Chapter XXIX, Haiti History Chapters, in: Haitiwebs.com
- Biography in Haitianmedia
- Fearon, James D./ Laitin, David D.: «Haiti», Stanford University, 2006 (PDF-Datei; 259 kB)
- «Decades Of Instability, 1843—1915», Library Of Congress, 1989
- World History: Haiti 1859—1915
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |