Франсуа III де Ларошфуко

Франсуа III де Ларошфуко
фр. François III de La Rochefoucauld
Народився	1521 Париж, Французьке королівство
Помер	24 серпня 1572 Париж, Французьке королівство
Країна	Франція
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	французька
Учасник	Battle of La Roche-l'Abeilled, Battle of Jarnacd і Battle of Moncontourd
Рід	House of La Rochefoucauldd
Батько	François II de La Rochefoucauldd
Мати	Anne de Polignac, Dame de Randan et de Beaumontd
У шлюбі з	Charlotte de Royed і Sylvie Pico della Mirandolad
Діти	François IV de La Rochefoucauldd, Charles de La Rochefoucauld de Roye, Comte de Roucyd і Madeleine de La Rochefoucauldd
Медіафайли у Вікісховищі

Франсуа III де Ларошфуко (фр. François III de La Rochefoucauld; 1521 — 24 серпня 1572) — військовий та політичний діяч Французького королівства, гугенотський діяч часів релігійних війн, 3-й граф Ларошфуко, принц де Марсіяк.

Життєпис

Походив з шляхетського роду Ларошфуко з Ангумуа. Син графа Франсуа II де Ларошфуко та Анни де Поліньяк де Рандон і де Бомон. Народився 1521 року в Парижі. Здобув гарну освіту. Увійшов до почтку короля Генріха II, ставши одним з його улюбленців. 1533 року після смерті батька успадкував титул графа та принца Марсіяка. Розпочав успішну військову кар'єру. Відзначився у бойових діях в П'ємонтському князівстві.

1552 року як капітан легкої кінноти брав участь в обороні Метца від військ імператора Священної Римської імперії Карла V. Того ж року в Парижі одружився з Сильвією, представницею ітаклійського роду Піко делла Мірандола. 1557 року як лейтенант жандармів герцога Лотаринзького брав участь у битві при Сен-Квентині, де французи зазнали тяжкої поразки. Сам Франсуа III потрапив у полон. Перебував у Німеччині до 1560 року. За цей час навернувся до кальвінізму. 1557 року після смерті дружини (у 1556 році) одружився з Шарлоттою з французького роду Руе. Відповідно до шлюбного договору усі нащадки від цього шлюби мали прізвище Руе.

З 1560 року належав до одного з лідерів гугенотів, підтримуючи Людовика I де Конде. В подальшому став активним учасником релігійних війн. Був учасником блокади Парижу. Під час першої гугенотської війни 1562 року брав участь у битві біля Сен-Дені, потім в значній мірі сприяв захопленню Орлеану, а невдовзі — Жаржо. Того ж року відзначився у битві біля Дре, де гугеноти зазнали поразки. Під час другої гугенотської війни в 1567 році захопив Божансі й Понс, потім брав участь в облозі Шартру 1568 року.

Звитяжив під час третьої гугенотської війни, зокрема під час облоги Ла-Рошелі (прийшов на допомогу принцу Конде) та в битвах при Жарнаку, Порт-де Пілс та Монконтурі (усі 1569 року), в битві біля Арне-ле-Дюк 1570 року. Того ж року після укладання Сен-Жерменського миру перебирається до Парижу, де стає одним з фаворитів короля Карла IX, отримавши посаду королівського камергера.

Разом з Гаспаром де Коліньї стає прихильником війни з Іспанією за Нідерланди. 1572 року перед початком Варфоломійської різанини король намагався врятувати Ларошфуко. Але той відмовився залишитися у королівській кімнаті. Внаслідок цього Франсуа було вбито разом з дружиною, роздягнуто, а його труп кинуто до Сени.

Родина

1. Дружина — Сильвія, донька сеньйора Джованні Піко делла Мірандоли, гуманіста й філософа

Діти:

• Франсуа (1554—1591), 4-й граф Ларошфуко

2. Дружина — Шарлотта, донька Карла де Руе, графа де Русі

Діти:

• Джоссю (д/н—1589), граф Русі
• Генріх (д/н—1576)
• Карл (1560—1605)
• Бенджамін (д/н—1596)
• Магдалена (д/н), дружина Юста Луї IV де Турнона, графа Руссільйон
• Ізабелла (д/н—після 1588), дружина Жана луї де Ларошфуко, графа Рандан

Джерела

• Denis Crouzet, "Enquête sur un massacre: la Saint-Barthélemy ", L'Histoire, no 175, mars 1994, p. 94-101
• Nicolas Le Roux, La faveur du roi: mignons et courtisans au temps des derniers Valois, Champ Vallon, 2001, pp. 73-74.