Перейти до вмісту

Францішек Фердинанд Любомирський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Францішек Фердинанд Любомирський
Franciszek Ferdynand Lubomirski
ПсевдоФранциск Фердинанд Любомирський
Народивсябл. 1712
Помер29 січня 1774(1774-01-29)
КраїнаРіч Посполита Королівство Польське
Національністьполяк
Діяльністьурядник Королівства Польського, політичний діяч Речі Посполитої.
Суспільний станшляхтич
Титулкнязь
Посадамечник і хорунжий великий коронний, барський, бецький, ольштинський староста
РідЛюбомирські
БатькоЄжи Домінік Любомирський
МатиМагдалена Тарло
РодичіАнтоній Бенедикт Любомирський (брат)
Брати, сестриАнтоній Бенедикт Любомирський Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагородиордени святого Губерта та Білого Орла
Герб
Герб

варіант гербу Шренява

Францішек Фердинанд Любомирський (пол. Franciszek Ferdynand Lubomirski; бл. 17121774) — князь, урядник Королівства Польського, політичний діяч Речі Посполитої. Представник роду Любомирських гербу Шренява.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився близько 1712 року[1] (батьки одружилися 1712 року) Батько — Єжи Домінік Любомирський. Матір — друга дружина батька Магдалена Тарло гербу Топор (?—1730[2]/1732[джерело?]), донька люблінського воєводи та удова Францішека Шембека.

Був послом сеймів 1740 і 1746 років. Разом з іншими представниками роду брав участь у поділі маєтностей Острозької ординації. Був послом на коронацію Катерини ІІ в Петербурзі 1762 року (за іншими даними 1761[3]). Уряди (посади): ольштинський староста (1728[4]); після брата Антонія Бенедикта отримав посади барського і казімірського старост у 1759 році,[3] у 17611771 роках був великим мечником коронним , 1773 році став великим хорунжим коронним.[5] 1754 року отримав згоду короля на право відступити Рицьке староство Гусажевському, також отримав Бецьке староство, яке посів 1756 року[3]. Нагороджений орденами святого Губерта (1741) та Білого Орла (1762).[4]

Був власником Любара. На кошти князя протягом 1752-1765 років тут був побудований новий мурований домініканський костел на честь святого Архангела Михаїла та святого Яна Непомуцького[6]. Князь також фінансово сприяв розбудові василіянського Любарського Свято-Георгіївського монастиря, передав йому права на землі 1753 року, сприяв відкриттю при монастирі в середині XVIII століття єзуїтської школи[7][8].

Помер, не залишивши нащадків, 29 січня 1774 року. Своїм спадкоємцем він обрав братанка Єжи Марціна Любомирського.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Franciszek Ferdynand ks. Lubomirski z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.907).
  2. Magdalena Tarło z Podhajec h. Topór (ID: 15.105.898)
  3. а б в Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 15. — S. 77.
  4. а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 15. — S. 76.
  5. а б Gierowski J. Lubomirski Jerzy Dominik h. Szreniawa (ok.1665—1727)… — S. 21.
  6. Канчура В. Ю. Любарський домініканський костел. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-26 у Wayback Machine.]
  7. Жилюк С.. Любарський Свято-Георгієвський монастир.[недоступне посилання з липня 2019]
  8. Ісаєвич Я. Д. ВАСИЛІАНСЬКІ ШКОЛИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Vasylianski_shkoly (останній перегляд: 26.04.2018))

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ворончук І. Родоводи волинської шляхти XVI — першої половини XVII ст. [Текст]: реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела. — К. : Вища школа, 2009. — 511 с.
  • Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна [Текст]: [монографія] / Н. Яковенко ; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту, Інститут критики. — Вид. 2-ге, переглянуте і випр. — К. : Критика, 2008. — 470 с.: іл.
  • Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1912. — Cz. 1. — T. 15. — S. 76—77. (пол.)
  • Gierowski J. Lubomirski Jerzy Dominik h. Szreniawa (ok.1665—1727) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 20—21. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]