Франц Конвічний
Франц Конвічний | |
---|---|
нім. Franz Konwitschny ![]() | |
![]() | |
Основна інформація | |
Дата народження | 14 серпня 1901[1][2][…] ![]() |
Місце народження | Фульнек, Q89209183?, Новий Їчин, Political district of Moravská Ostravad, Австро-Угорщина[4][5] ![]() |
Дата смерті | 28 липня 1962[4][2][…] (60 років) ![]() |
Місце смерті | Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія[4][6] ![]() |
Поховання | Südfriedhof Leipzigd ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Професії | диригент, музичний режисер, політик, альтист ![]() |
Освіта | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона ![]() |
Інструменти | альт ![]() |
Жанри | класична музика ![]() |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини ![]() |
Лейбли | Eternad, Deutsche Grammophon, Fontana Records, Supraphon, Philips Recordsd і Decca Records ![]() |
Нагороди | |
![]() ![]() |
Франц Конвічний (нім. Franz Konwitschny; 1901—1962) — німецький диригент.
Франц Конвічний народився в сім'ї музикантів. У 1920–1923 роках навчався грі на скрипці в Академії музичного товариства в Брно, потім, до 1925 року, — в Лейпцигській консерваторії у Ганса Бассермана, одночасно грав на скрипці і альті в оркестрі Гевандгауза[7]. Виступав також як альтист в складі струнного квартету Рудольфа Фітцнера.
У 1925 — 1927 рік викладав у народній консерваторії у Відні, де вів класи скрипки і теорії музики. У 1927 році переїхав у Штутгарт, де спочатку працював репетитором хору, а з 1930 року — першим капельмейстером в державному театрі. 1933 року призначений музичним директором Фрайбурзького філармонічного оркестру, через рік став генеральмузікдиректором. У 1938 році переїхав у Франкфурт-на-Майні, де став художнім і музичним керівником місцевого оперного театру (нім. Oper Frankfurt).
1 липня 1923 року вступив до НСДАП (членський квиток № 2756). У 1934 році з нагоди дня народження Гітлера поставив оперу «Фіделіо» Л. ван Бетховена, в якій хотів вивести на сцену штурмовиків і прапори зі свастикою, проте цей хід був заборонений художнім керівником. З іншого боку, в листопаді 1934 року на абонементному концерті диригував симфонією «Художник Матіс» Пауля Гіндеміта, який на той час був по суті забороненим композитором. 1 серпня 1937 року повторно вступив в НСДАП (членський квиток № 5 508 995). 16 жовтня 1937 року в заключній частині мітингу на тему «Раса і культура» диригував перед промовою Альфреда Розенберга про германізм Брукнера[8].
У роки війни працював в Гамбурзькій державній опері, в 1943—1944 році головний диригент оркестру Людвігсгафена. З 1945 по 1949 рік працював в Ганновері як оперний і концертний диригент. З 1949 року по 1962 рік очолював Лейпцизький оркестр Гевандгауса, в цей же період здійснив ряд видатних оперних постановок в оперному театрі Дрездена і Німецької державної опери в Берліні[7].
Ім'я Конвічного тісно пов'язане з розвитком музичної культури НДР. Він пропагував музику композиторів-сучасників з НДР: Ганса Ейслера, Отмара Герстера (нім. Ottmar Gerster), Пауля Дессау, Гюнтера Кохана, Зігфріда Курца. Серед здійснених записів — твори Бетховена (всі симфонії), Брамса, Брукнера, Вагнера, Мендельсона, Штрауса, Шуберта, Шумана (всі симфонії).
З оркестром Гевандгауса неодноразово гастролював в СРСР, а також Англії, Польщі, Японії та в інших країнах[7].
Помер під час репетиції «Урочистої меси» Бетховена на бєлградській телестудії. Похований на Південному кладовищі Лейпцига.
Син Петер (нім. Peter Konwitschny) — відомий німецький оперний режисер.
- Франц Конвічний лауреат Національної премії НДР 1951 1956, 1960 рр[7].
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116331631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б в Конвичный Франц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
- ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
- ↑ а б в г Музыкальная энциклопедия. Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Т 2. Гондольера — Корсов. 960 стб. с илл. М.: Советская энциклопедия, 1974
- ↑ Fred K. Prieberg: Handbuch Deutsche Musiker 1933—1945, CD-Rom-Lexikon, Kiel 2004, S. 3.882. (нім.)