Франчайзер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Франчайзер (од англ. franchiser — правовласник, од фр. franchissage — пільга, привілей) — сторона франчайзингової угоди; фізична чи юридична особа, яка продає франчайзі ліцензію на використання своєї торгової марки, методів ведення бізнесу, ноу-хау та виробничої системи.[1][2]

В Українському законодавстві немає терміну «франчайзер». Його замінює термін «правовласник»[3], який є стороною договору комерційної концесії. Діяльність «правовласників» регулюється окремими статтями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відсутність єдиного законодавчого підходу до франчайзингу в Україні створює проблеми насамперед для українських франчайзерів.[4] Так у 2009 році до десятки лідерів зуміла пробитися лише одна вітчизняна компанія-франчайзер — «Система швидкого харчування» (FFS).[5]

Франчайзіат — маловідома фірма чи дрібний підприємець, що одержали від франчайзера право на діяльність під його товарним знаком і зобов'язуються додержувати запропоновані стандарти якості.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Словник франчайзингу та бізнесу» Перевірено 01.03.2010
  2. Франчайзинг в Україні: основні закони та постанови.
  3. Треба мати на увазі, що в українському законодавстві використовується термін «правоволоділець», зокрема у Цивільному кодексі України.
  4. «Якщо Ви не зробили франчайзингову мережу, значить скоро її зроблять Ваші конкуренти!»[недоступне посилання з жовтня 2019] Перевірено 01.03.2010
  5. «Анализ рынка франчайзинга 2009 год. Прогнозы 2010.»[недоступне посилання з жовтня 2019](рос.) Перевірено 01.03.2010

Посилання

[ред. | ред. код]

Глосарій франчайзингу https://web.archive.org/web/20100107084956/http://uafranchise.com/?page_id=35