Перейти до вмісту

Франчук Карпо Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карпо Якович Франчук
Народження30 вересня (13 жовтня) 1915
Вишнопіль, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть29 листопада 1956(1956-11-29) (41 рік)
Вишнопіль, Тальнівський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
ПохованняВишнопіль
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби19381954
Звання Підполковник авіації
Війни / битвиДруга Світова війна
Битва за Кавказ
Ризька операція
Берлінська операція
Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1945
Орден Леніна — 1945 Орден Червоного Прапора  — 1941 Орден Червоного Прапора  — 1942 Орден Червоного Прапора  — 1945
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945 Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Карпо́ Я́кович Франчу́к (30 вересня (13 жовтня) 1915, Вишнопіль, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 29 листопада 1956(1956-11-29), Вишнопіль, Черкаська область) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни штурман авіаескадрильї 650-го бомбардувального авіаційного полку (188-а бомбардувальна авіаційна дивізія, 15-а повітряна армія, 2-й Прибалтійський фронт).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 вересня (13 жовтня) 1915(19151013) року в селі Вишнопіль (нині Тальнівського району Черкаської області України). Українець. З 1924 року працював у сільському господарстві. У 1933 році закінчив 7 класів школи в рідному селі, в 1938 році — Уманський технікум механізації сільського господарства. Працював помічником старшого механіка Кам'янської машинно-тракторної станції.

В Червоній армії з жовтня 1938 року. У 1939 році закінчив Воронезьку школу молодших авіаційних фахівців, до серпня того ж року служив авіамеханіком в стройових частинах ВПС (у Воронежі). У 1940 році закінчив Мелітопольське військове авіаційне училище льотчиків і льотчиків-спостерігачів. Служив штурманом у стройових частинах ВПС (в Одеському військовому окрузі).

Учасник Другої Світової війни: у червні 1941 — травні 1942 — штурман ланки 210-го бомбардувального авіаційного полку, в травні-грудні 1942 року — штурман авіаескадрильї 366-го окремого розвідувального авіаційного полку, в січні-серпні 1943 року — штурман авіаескадрильї 288-го бомбардувального авіаційного полку, в серпні 1943 — травні 1945 року — штурман авіаескадрильї і штурман 650-го бомбардувального авіаційного полку.

Воював на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому, 2-му Прибалтійському і 1-му Білоруському фронтах. Брав участь в оборонних операціях на півдні Україні, на Донбасі і Дону, в битві за Кавказ, звільнення Кубані, в Ризькій і Берлінській операціях. За час війни здійснив 311 бойових вильотів (197 вильотів — на бомбардувальнику Су-2 та 114 вильотів — на бомбардувальнику Пе-2), в повітряних боях особисто збив три літаки противника.

За мужність і героїзм, проявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року майору Франчуку Карпу Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8879).

Після війни продовжував службу в стройових частинах ВПС (у Закавказькому військовому окрузі). У 1950 році закінчив Краснодарскую вищу офіцерську школу штурманів ВПС. З 1951 року — на штабних посадах у ВПС.

У липні 1952 — липні 1953 року брав участь у бойових діях в Кореї на посаді начальника розвідки — заступника начальника штабу 216-ї винищувальної авіаційної дивізії.

Після повернення з Кореї служив заступником начальника штабу авіадивізії по командному пункту (в Північному військовому окрузі). Від серпня 1954 року підполковник К. Я. Франчук — у відставці.

Жив у селі Вишнополі. Помер 29 листопада 1956 року. Похований у Вишнополі.

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]

Підполковник (1950), військовий штурман 2-го класу (1950).

Нагороджений орденом Леніна (18.08.1945), трьома орденами Червоного Прапора (16.11.1941, 9.09.1942, 3.10.1945), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (15.01.1945), Червоної Зірки (1954), медалями.

Його ім'ям названа вулиця в рідному селі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Они отстояли мир. — Днепропетровск: Промінь, 1985

Посилання

[ред. | ред. код]