Перейти до вмісту

Френк Картер (музикант)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Крістофер Френк Картер
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження27 квітня 1984(1984-04-27) (40 років)
Місце народженняГартфордшир, Східна Англія
Роки активності2005–дотепер
Громадянство Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівак, рок-музикант
ІнструментиВокал
Жанр
ГуртFrank Carter and the Rattlesnakes
ЧленствоGallowsd (2011) Редагувати інформацію у Вікіданих, Frank Carter & The Rattlesnakesd Редагувати інформацію у Вікіданих і Sex Pistols Редагувати інформацію у Вікіданих
Лейбли
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Крістофер Френк Картер[1] (народився 27 квітня 1984) — англійський музикант і тату-майстер. Відомий за участь в музичних гуртах Gallows, Pure Love і Frank Carter and the Rattlesnakes[2]. За словами журналіста The Independent Ніка Хастеда, Картер відомий своїми «лютою присутністю на сцені» та «конфронтаційним образом»[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Gallows: 2005—2011

[ред. | ред. код]
Gallows, 2007 рік

Картер створив Gallows у 2005 році під впливом музики гардкор-панк гуртів Black Flag, Minor Threat, Swing Kids та JR Ewing . Вони випустили свій дебютний альбом Orchestra of Wolves 25 вересня 2006 року на In at the Deep End Records у Великій Британії та Epitaph Records у США[4] Альбом посів 57 місце в британських чартах.[5]

2 травня 2009 року Gallows випустили свій другий альбом Grey Britain[6], який був концептуальним альбомом, заснованим на посткредитній кризі Британії, яка була «зосереджена на світі сміливого расизму, ксенофобії, злочинів із застосуванням ножа та неминучої психічної хвороби».[7] Він досяг 20 місця в чартах Великобританії.[5] Альбом призвів до того, що Warner Bros виключили групу через те, що вони вважали її занадто конфронтаційною політично.[8] У 2011 році Картер покинув Gallows через творчі розбіжності та напруженість у групі.[9]

Frank Carter & the Rattlesnakes: 2015–дотепер

[ред. | ред. код]
Картер виступає з Rattlesnakes у 2019 році

У квітні 2015 року Картер оголосив про створення нового гурту під назвою Frank Carter & the Rattlesnakes, який на той час він описав як повернення до свого «гардкорного коріння».[10] 14 вересня 2015 року the Rattlesnakes випустили свій дебютний альбом Blossom на лейблі International Death Cult[11]. У рецензії в журнлі Metal Hammer письменниця Теа де Галліє описала, що Картер «може бути дорослим і батьком для своєї дитини, але він все ще здатний бути авторитетом для розлюченої молоді, яка надто молода, щоб слухати Sex Pistols»[12]. Альбом посів 18 місце в чартах Великобританії.[13]

20 січня 2017 року the Rattlesnakes випустили свій другий альбом Modern Ruin[14]. Він дебютував на сьомому місці в британському чарті альбомів[15]. Альбом зберіг агресію та гардкорну чутливість з попередньої роботи гурту, але також включив елементи з попереднього проєкту Картера Pure Love[16]. В інтерв'ю журналу Kerrang!, Картер заявив, що більша частина альбому описує алкоголізм, який він пережив після того, як на Різдво 2015 року порушив дванадцятирічний стрейтеджерський стиль життя[17].

3 травня 2019 року the Rattlesnakes випустили свій третій альбом End of Suffering на лейблі International Death Cult[18]. Альбом досяг 4-ї позиції в чартах Великобританії[13]. 6 червня Френк був зображений на обкладинці синглу Armed під назвою «Ft. Frank Turner», де насправді фігурував Френк Тернер, а не Картер[19]. 23 і 25 серпня виступав як другий саппорт на фестивалях у Рідінгу та Лідсі з the Rattlesnakes, де вони заробили найбільше за участь у фестивалях[20]. 19 вересня Френк потрапив в ДТП в Девоні в якому ледь не загинув, що призвело до скасування першого тижня запланованого туру the Rattlesnake по США[21]/ 11 жовтня вийшов трек Can't Swim «Power» за участі Френка[22]. 29 листопада Black Futures випустили спільний ремікс на пісню гурту Rattlesnakes «Crowbar»[23].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Картер дотримувався стрейтейджерського способу життя, починаючи з 2003 року, однак на Різдво 2015 року зірвався. Деякий час після цього він боровся зі зловживанням алкоголем, але до лютого 2016 року він розвинув відносно здорові стосунки з речовинами[17].

Френк відверто говорить про свою боротьбу з тривогою[24]. В інтерв'ю Music Feeds він заявив, що його боротьба триває з його семи років[25].

Був одружений на шотландській татуювальниці Сарі Картер Шор[26], однак пара розлучилася на початку 2018 року[27]. Має тату з її іменем зліва над тазом. У них є одна спільна дитина, дочка Мерсі Роуз Картер[28].

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Into the Snakepit. Kerrang! (28). 7 грудня 2019. Процитовано 11 липня 2020.
  2. ↑ Ramirez, Carlos. Frank Carter (Gallows, Pure Love, Frank Carter & The Rattlesnakes). Процитовано 29 грудня 2019.
  3. ↑ Hasted, Nick (27 вересня 2007). Gallows: What drives a band to sing about date rape and disgust?. The Independent. Процитовано 29 грудня 2019.
  4. ↑ Lymangrover, Jason. Gallows Biography by Jason Lymangrover. AllMusic. Процитовано 29 грудня 2019.
  5. ↑ а б Gallows. Official Charts Company. Процитовано 29 грудня 2019.
  6. ↑ «Gallows: Classic Concepts». (January 2009). Rock Sound, p.65
  7. ↑ Connick, Tom. Gallows Predicted Fractured Brexit Britain, Ten Years Early. Vice Media. Процитовано 29 грудня 2019.
  8. ↑ Law, Sam (3 квітня 2019). Frank Carter From Gallows to the Rattlesnakes, a Lifetime Laid Bare. Kerrang!: 3.
  9. ↑ Goodwyn, Tom (21 жовтня 2011). Gallows: 'Frank Carter wanted us to turn into Queens Of The Stone Age'. NME. Процитовано 29 грудня 2019.
  10. ↑ Bryant, Tom (7 квітня 2015). Frank Carter Goes Back To His Hardcore Roots. Metal Hammer. Процитовано 29 грудня 2019.
  11. ↑ Jamieson, Sarah (14 серпня 2015). Frank Carter & The Rattlesnakes - Blossom. Процитовано 29 грудня 2019.
  12. ↑ Gallier, Thea de (13 жовтня 2015). Frank Carter & The Rattlesnakes: Blossom. Metal Hammer. Процитовано 29 грудня 2019.
  13. ↑ а б Frank Carter/The Rattlesnakes. Official Charts Company. Процитовано 29 грудня 2019.
  14. ↑ Cooper, Leonie (20 січня 2017). Frank Carter & The Rattlesnakes – 'Modern Ruin' Review. NME. Процитовано 29 грудня 2019.
  15. ↑ Frank Carter Tattooed His Own Neck In The Mirror & It's Hilariously Bad. Процитовано 29 грудня 2019.
  16. ↑ Otsa, Jamie. Frank Carter & The Rattlesnakes. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-29 у Wayback Machine.]
  17. ↑ а б Frank Carter. Kerrang!: 3. 14 грудня 2016.
  18. ↑ Brannigan, Paul. Album Review: Frank Carter & The Rattlesnakes – End of Suffering. Kerrang!. Процитовано 29 грудня 2019.
  19. ↑ Lavin, Will (6 червня 2019). The Armed troll Frank Turner with new single 'Ft. Frank Turner', which features Frank Carter on the cover. NME. Процитовано 29 грудня 2019.
  20. ↑ Reilly, Nick (25 серпня 2019). Frank Carter has a message for Dave Grohl at Reading 2019: "Please leave the Jager at home!". NME. Процитовано 29 грудня 2019.
  21. ↑ Frank Carter 'lucky to be alive' after car crash in Devon. BBC News. 23 вересня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  22. ↑ Can't Swim have teamed up with Frank Carter for their new 'Power' video. Процитовано 29 грудня 2019.
  23. ↑ Frank Carter and the Rattlesnakes have shared a Black Futures remix of their track 'Crowbar'. Процитовано 29 грудня 2019.
  24. ↑ Divita, Joe. Frank Carter and the Rattlesnakes: Managing Anxiety + What Helps Us. Loudwire. Процитовано 8 січня 2020.
  25. ↑ Hearn, Sean A (3 травня 2019). Frank Carter Discusses Staring Anxiety In The Face On The Rattlesnakes' New Album 'End Of Suffering'. Music Feeds. Процитовано 8 січня 2020.
  26. ↑ Her Indoors Interviews Him Onstage – Frank Carter and Sarah Carter Schor in Conversation. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-29 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Getting personal with Frank Carter. 23 лютого 2018. Процитовано 8 січня 2020.
  28. ↑ Frank Carter & The Rattlesnakes Make It a Family Affair at Reading 2015. 30 серпня 2015. Процитовано 29 грудня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френк_Картер_(музикант)&oldid=43921957