Фрідріх Теодор фон Фреріхс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Теодор фон Фреріхс
нім. Friedrich Theodor von Frerichs
Народився24 березня 1819(1819-03-24)[1][2][…]
Аурих, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер14 березня 1885(1885-03-14)[1][2][…] (65 років)
Берлін, Німецький Райх
ПохованняСтарий цвинтар Святого Матвіяd
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьлікар, інтерніст, викладач університету, патологоанатом
Alma materГеттінгенський університет
ЗакладКільський університет
Вроцлавський університет
Геттінгенський університет
Шаріте
HU Berlin
Науковий ступіньдокторський ступінь
Відомі учніПауль Ерліх
Bernhard Naunynd
ЧленствоЛеопольдина
CMNS: Фрідріх Теодор фон Фреріхс у Вікісховищі

Фрідріх Теодор фон Фреріхс (нім. Friedrich Theodor von Frerichs; 24 березня 1819, Аурих — 14 березня 1885, Берлін) — німецький клініцист і патолог.

Медичну освіту здобув у Берліні та Геттінгені; з 1848 року професор в Геттінгені, в 1850 році директор поліклініки в Кілі, в 1851 році професор по кафедрі приватної патології і терапії в Бреславлі і директор клінік. У 1859 році призначений наступником Шенлейна в Берлінському університеті і директором клініки «Шаріте». З 1879 року видавав разом з Лейденом «Zeitschrift für klinische Medizin».

У берлінському особняку Фрерікса в даний час розміщується Посольство Швейцарії.[4]


Біографія

[ред. | ред. код]

Фрідріх Теодор фон Фреріхс народився 24 березня 1819 року в містечку Аурих. Був сином шинкаря Фрідріха Юргенса і Теди Фреріхс.[5] Фреріхс вивчав медицину в Геттінгенському університеті з 1838 по 1841 рік, як і його брат Юрген (1834-1837). Після отримання докторського ступеня 20 лютого 1841 року він чотири роки працював офтальмологом і хірургом з власною практикою в Ауриху, але в 1846 році повернувся в Геттінген, де отримав ступінь і зайнявся фізіологічно-хімічними дослідженнями. Його перша публікація вийшла під заголовком «Дослідження про жовчі» в 1845 році. У 1848 році він став ад'юнктом-професором Геттінгенського університету. Його спеціальностями тут були насамперед фізіологічно-хімічні дослідження, медична поліклініка та клінічні розтини трупів. У 1850 році був призваний до Кільського університету. Тут же вийшла і його публікація «Брайтська ниркова хвороба і її лікування». Під час Шлезвіг-Гольштейнської війни він як військовий лікар взяв на себе керівництво лазаретом в Рендсбурзі. У 1852 році Фреріхс був покликаний в Вроцлавський університет і нарешті, в 1859 році як наступник Йоганна Лукаса Шенлейна в Шаріте в Берліні, де він став директором медичної клініки. Пауль Ерліх був його помічником там з 1878 по 1885 рік.[6][7] У 1853 році він був обраний членом Леопольдини. Паралельно з цим він пізніше займався практикою в своєму житловому будинку. У 1882 році він заснував Німецьке товариство внутрішньої медицини як перший голова і відкрив перший конгрес терапевтів у Вісбадені. З 1882 по 1884 рік він був 1-м головою. З 1862 року він був обраним членом Американського філософського товариства. Основними напрямками в дослідницькій діяльності Фреріха були обмінні процеси печінки і нирок, відповідні захворювання і їх діагностика. Бернард Наунін, один з його учнів, описав його як впевненого в собі і непохитного. Фреріхс помер від інсульту 14 березня 1885 року, За словами його помічника Крона, від передозування опію. Він був похований на старому церковному подвір'ї Святого Матвія.[8]

У його тодішньому житловому будинку сьогодні знаходиться Швейцарське Посольство в Берліні. Він побудував його для себе і своєї сім'ї в 1869-1870 роках.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • De polyporum structura penitiori. Göttingen 1843.
  • Untersuchungen über Galle in physiologischer und pathologischer Beziehung. Göttingen 1845.
  • Commentatio de natura miasmalis palustris. Habilitation, Göttingen 1845.
  • Über Gallert- und Colloidgeschwülste. 1847.
  • Über das Mass des Stoffwechsels, sowie über die Verwendung der Stickstoffhaltigen und stickstofffreien Nahrungsstoffe. In: Archiv für Anatomie, Physiologie und wissenschaftliche Medicin, Leipzig 1849.
  • Ueber Hirnsklerose. In: Archiv für die gesammte Medicin, Jena, Bd. 10, 1849, S. 334–350.
  • Die Bright’sche Nierenkrankheit und deren Behandlung. Friedrich Vieweg und Sohn, Braunschweig 1851.
  • Klinik der Leberkrankheiten. 2 Bände, Braunschweig 1858 und 1861.
  • Ueber den Diabetes mellitus. Berlin 1884.

Література

[ред. | ред. код]
  • Carl Anton Ewald. Frerichs, Friedrich Theodor von // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1885, Band 21, S. 782–790.
  • Wilhelm Rothert: Allgemeine Hannoversche Biografie Band 1: Hannoversche Männer und Frauen seit 1866, Sponholtz, Hannover 1912, S. 126–128
  • Manfred Stürzbecher. Frerichs, Friedrich Theodor von. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 404 (Digitalisat).
  • Biographisches Lexikon der hervorragenden Ärzte aller Zeiten und Völker, S. 437, Digitalisat [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  • Wilhelm Haberling, Franz Hübotter, Hermann Vierordt: Biographisches Lexikon der herausragenden Ärzte aller Zeiten und Völker. Berlin-Wien 1929–1934. 6 Bände.
  • Peter Schneck: Frerichs, Theodor von. In: Werner E. Gerabek u. a. (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. De Gruyter, Berlin/ New York 2005, ISBN 3-11-015714-4, S. 437 f.
  • Gothaisches genealogisches Taschenbuch der briefadeligen Häuser, 1908, Zweiter Jahrgang, S.309 [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.]
  • Hildegard Kurz: Friedrich Theodor Frerichs. Sein Leben und seine Werke. 1819–1885. G.H. Nolte Verlag, Düsseldorf 1938.
  • Ernst Leyden, von: 1. Nachruf: Friedrich Theodor Frerichs. Z. klin. Med. IX. 1885 2. H. 2. Zum Tode Friedrich Theodor Frerichs. Dtsch. med. Wschr. Berlin (1885) S. 117 ff.
  • Moritz Litten: Zum Tode Friedrich Theodor Frerichs. Wien. med. Wschr. 35. Jg. Nr. 15, 1885 S. 465 ff.
  • Bernhard Naunyn: Erinnerungen, Gedanken und Meinungen. München 1925.
  • Hermann Vierordt: Todesursachen im ärztlichen Stande. Stuttgart 1926.
  • Harro Jenss: Friedrich Theodor Frerichs – Begründer der modernen Hepatologie – 200. Geburtstag. Zeitschrift für Gastroenterologie 2019; 57: 291-292.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Who Named It?
  4. ↑ Axel C. Hüntelmann: Paul Ehrlich: Leben, Forschung, Ökonomien, Netzwerke. Wallstein, Göttingen 2011, ISBN 978-3-8353-0867-1, S. 45.
  5. ↑ Blaubuch der Burschenschaft Frisia zu Göttingen. In: vom 1. Juli 1811 bis zur Gegenwart mit Berücksichtigung der Vorperiode seit 1807. Göttingen.
  6. ↑ Axel C. Hüntelmann: Paul Ehrlich: Leben, Forschung, Ökonomien, Netzwerke, Göttingen: Wallstein, 2011, ISBN 978-3-8353-0867-1, S. 45.
  7. ↑ Wolfgang U. Eckart: Illustrierte Geschichte der Medizin, Springer Verlag Heidelberg, Berlin, New York 2011, zu Friedrich Theodor von Frerichs und Paul Ehrlich S. 127, Illustrierte Geschichte der Medizin 2011
  8. ↑ Axel C. Hüntelmann: Paul Ehrlich: Leben, Forschung, Ökonomien, Netzwerke, Göttingen: Wallstein, 2011, ISBN 978-3-8353-0867-1, S. 71.
  9. ↑ Harro Jenss: Friedrich Theodor Frerichs – Begründer der modernen Hepatologie – 200. Geburtstag. In: Zeitschrift für Gastroenterologie. 57, Nr. 03, ISSN 0044-2771, S. 291–292 (DOI:10.1055/a-0853-6287).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Фрідріх_Теодор_фон_Фреріхс