Фрідріх фон Амерлінг

Фрідріх фон Амерлінг
нім. Friedrich von Amerling
Народження	14 квітня 1803(1803-04-14)[…]  Відень, Габсбурзька монархія
Смерть	14 січня 1887(1887-01-14) (83 роки)
	Відень, Австро-Угорщина
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Жанр	портрет
Навчання	Віденська академія мистецтв
Діяльність	художник
Твори	Count István Széchenyid
Брати, сестри	Josef Amerlingd
Роботи в колекції	галерея Бельведер, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картин, Словацька національна галерея, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Братиславська міська галереяd, Ernest Zmeták Art Galleryd, Moravian Gallery in Brnod, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Детройтський інститут мистецтв, Salzburg Museumd, Смітсонівський музей американського мистецтва, Віденська академія мистецтв, Музей фюрера, Стара національна галерея, Кенвуд-хаус, Художня галерея леді Левер, Німецький національний музей, Військово-історичний музей, Ліхтенштейнський музейd, Vienna Museumd, Ресіденцгалеріd, Galleria d'arte moderna di Milanod, Gemäldegalerie der Akademie der bildenden Künste Wiend і Regional Gallery of Liberecd
Нагороди
Фрідріх фон Амерлінг у Вікісховищі

Фрідріх фон Амерлінг (нім. Friedrich von Amerling; 14 квітня 1803, Відень — 14 грудня 1887, Відень) — австрійський художник. Разом з Фердинандом Георгом Вальдмюллером є одним з найбільш авторитетних митців-портретистів XIX століття.

Фрідріх Амерлінг народився в родині Франца Амерлінга, дротяного майстра, який працював з сріблом і золотом, і його дружини Терезії Каргль. У 1815—1824 роках Амерлінг навчався у віденській академії мистецтв. Після цього він відвідував заняття в школі граверів Йозефа Клібера, потім перейшов в клас «історичних основ малюнка» Губерта Маурера і Карла Гзельхофера.

У 1824 році Амерлінг перебрався до Праги до свого дядька Генріха і до 1826 року навчався в місцевій академії у Йозефа Берглері молодшого. 1827—1828 роки провів в Лондоні, де на Амерлінга велике враження справила творчість Томаса Лоуренса. Пізніше Амерлінг побував в Парижі, де працював у Ораса Верне, і Римі. З 1828 року Амерлінг влаштувався у Відні і став отримувати замовлення від імператорського дому, знаті і бюргерства.

У 1829 році отримав премію Рейхеля віденської академії. Протягом життя Амерлінг здійснив багато тривалих поїздок: в 1836 і 1838 роках — в Італію, в 1838 році — в Нідерланди, в 1839 році — в Мюнхен, в 1840—1843 роках — Рим, в 1882 році — в Іспанію, в 1883 році — Англію, в 1884 році — Грецію, в 1885 році — до Скандинавії, доїхавши до Нордкапа, і в 1886 році — в Єгипет і Палестину.

У 1878 році Амерлінгу було присвоєно дворянське звання. У будинку визнаного віденського художника бували відомі літератори та музиканти, як, наприклад, Франц Ліст.

У 1858 році Амерлінг придбав у Відні палац у віденському районі Гумпендорфі і обставив його на свій смак цінними предметами мистецтва. Художник також володів великою колекцією кованих виробів.

Серед численних нагород художника є і отриманий в 1879 році орден Залізної корони.

Амерлінг був урочисто похований на Центральному кладовищі Відня. Надгробний пам'ятник, а також пам'ятник Амерлінгу в міському парку Відня 1902 року були виконані скульптором Йоханнесом Бенці. У 1887 році одна з вулиць Відня отримала ім'я художника. Будинок, де народився художник, з 1978 року носить ім'я Амерлінга і є культурним центром, де також розташовується музей віденського округу Нойбау.

У 1948 році до 60-річчя від дня смерті художника в Австрії була випущена спеціальна поштова марка.

Творчість

Амерлінг створив понад тисячу робіт, здебільшого портретів. Він був улюбленим портретистом вищої знаті і великої буржуазії за часів віденського бідермаєра. Пік популярності художника припав на 1830—1850 роки. Його роботи відрізняють елегантність малюнка, екзотичне оформлення і колірна розмаїтість. Велика частина робіт Амерлінга знаходиться в австрійських музеях і приватних збірках.

• 
  Портрет Андреас Амерлінг (1829)
• 
  графиня Джулія фон Война (1832)
• 
  Дівчина читає (1835)
• 
  Портрет пані Плачь (1850)

Посилання

• Амерлинг Фридр. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)