Йосиф Вацлав Фріч

Йосиф Вацлав Фріч
чеськ. Josef Václav Frič
Псевдо	M. Brodský, A. Hron і Hynek Mostecký
Народився	5 вересня 1829(1829-09-05)[…]  Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[…]
Помер	14 жовтня 1890(1890-10-14)[…] (61 рік)  Прага, Богемське королівство, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Поховання	Вишеградський цвинтар
Діяльність	письменник, драматург, журналіст, поет, політик, редактор, перекладач
Галузь	література, театр, редагування, журналістика, переклад і політика
Знання мов	чеська, англійська, польська, французька і німецька
Батько	Josef František Fričd
Родичі	František Kavalírd, Antonie Kavalírovád і Josef Kavalierd
Брати, сестри	Antonín Fričd, Václav Fričd, Vojtěch Fričd і Karel Fričd
У шлюбі з	Anna Sázavskád
Діти	Josef Jan Fričd і Jan Ludvík Fričd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Йо́сиф Ва́цлав Фріч (чеськ. Josef Václav Frič; * 5 серпня 1829(18290805), Прага — † 14 жовтня 1890, Прага) — чеський письменник, політичний діяч і публіцист.

Життєпис

Навчався на юридичному факультеті Празького університету.

За участь у празькому повстанні 1848 у 1849 заарештований австрійськими властями і засуджений до 18-річного тюремного ув'язнення.

У 1854 звільнений за амністією; в Празі видав літературно-політичний альманах «Лада Ніола» («Lada Nióla», 1855).

У 1858 знову заарештований і в 1859 висланий.

У 1859-1879 жив в еміграції (Лондон, Париж, Берлін, Рим). Видавав закордонні «вільні» журнали «Чех» («Cech»), «Бланік» («Blaník») та інші, в яких закликав чеський народ до боротьби з австрійською монархією. В основі діяльності Фріча лежала ідея створення самостійної чеської держави, республіканської і демократичної за своїм характером.

Фріч — один із зачинателів чеської громадянської лірики. У віршах 1850-х рр.. (Збірка «Пісні з фортеці») висловив протест проти самодержавного гніту, прославив революційну боротьбу чеського народу в 1848 році. У ряді віршів оспівав героїзм гуситів. «Спогади» (т. 1-4, 1886-87) містять багатий матеріал з суспільно-політичного життя Чехії 2-ї половини 19 ст.

Був знайомий з Марком Вовчком, листувався з Анатолем Вахнянином; прихильник українських культурно-політичних прагнень в Австрії і Росії. Перекладач «Тараса Бульби» Миколи Гоголя, творів Т. Шевченка, автор драми «Іван Мазепа» і статей з українського питання («Асиміляція малоруського народу», «Хай живе Україна» й ін.).

Фріч є одним зі співавторів Наукової енциклопедії Отто (чеськ. Ottův slovník naučný) — найбільшої енциклопедії чеською мовою.

Література

• С. В. Віднянський. Фріч Йосип [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 334. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Велика радянська енциклопедія [Архівовано 22 вересня 2019 у Wayback Machine.]

Посилання

• Фріч (Frič) Йозеф-Вацлав // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 575-577.
• Фріч (Frič) Йозеф-Вацлав // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.283-284