Перейти до вмісту

Фіалко Валерій Олексійович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фіалко Валерій Олексійович
Народився27 жовтня 1950(1950-10-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 жовтня 2023(2023-10-04) (72 роки)
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьтеатрознавець, театральний педагог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор мистецтвознавства[d]
НагородиЗаслужений діяч мистецтв України

Валерій Олексійович Фіалко (27 жовтня 1950, Бердичів — 4 жовтня 2023, Київ) — український театрознавець, театральний педагог. Доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (2004—2023), заслужений діяч мистецтв України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 жовтня 1950 року в родині акторів. Мати — Фіалко Нонна Григорівна (заслужена артистка України), батько (вітчим) — Чуприна Володимир Андрійович, дід — Фіалко Григорій Семенович, бабуся  — Фіалко Євдокія Григорівна — всі працювали акторами в українських театрах.

1967 р. — закінчив СШ № 8 у м. Луцьк.

1972—1977 рр. — навчався в Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю театрознавство.

1977—1986 рр. — працював у відділі театрознавства Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського АН УРСР (нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України) на посадах старшого лаборанта та  молодшого наукового співробітника.

1986 р. — захистив кандидатську дисертацію на тему «Взаємодія режисури і сценографії в сучасному українському театрі»[1] (Всесоюзний науково-дослідний інститут мистецтвознавства, м. Москва).

З 1986 р. — працював в Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), пройшовши шлях від викладача до професора кафедри. З 2004 року до кінця життя обіймав посаду завідувача кафедри театрознавства, яка є провідним науково-педагогічним центром України з підготовки спеціалістів у галузі теорії, історії театру та театральної критики[2].

Викладав дисципліни: «Семінар з театральної критики», «Історія зарубіжного  театру», «Методика викладання фахових дисциплін у ВНЗ» та ін.

У 2019 р. — захистив докторську дисертацію «Трансформація образної лексики драматичного театру України другої половини ХХ століття»[3] (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України).

У 1980-ті рр. — розпочав активну театрально-критичну діяльність, виступав з відкритими рецензіями на вистави майже всіх театрів України, друкувався у виданнях «Культура і Життя», «Український театр», «Театр» та ін.

На першому з'їзді Спілки театральних діячів України (З 1998 р. — Національна спілки театральних діячів України) Фіалка В. О. було обрано секретарем правління СТД України (1987—1990 рр).

В. Фіалко неодноразово входив до складу художніх рад провідних театрів України, був продюсером та автором сценарію документального фільму «Данило Лідер» (1989, «Артистична вітальня»), сценаристом телесеріалу «Останній аксель» (2022) — спільне виробництво MEGOGO та «SPACE Production», «Водна поліція» та ін. З 2018 р. — головний редактор кінотелекомпанії «SPACE Production».

Серед наукових пріоритетів — дослідження широкого кола проблем функціонування образної мови сценічного мистецтва; процесу становлення та розвитку «дієвої сценографії» в театрі України; творчих пошуків провідних режисерів і сценографів  України другої половини ХХ століття.  

Помер на 73-му році життя 4 жовтня 2023 року у Києві[4].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина НаталIя Гавришова 1973-1977 роки, математик.
  • Друга дружина  — Ольга Гуєвська, театрознавець.
  • Донька — Дарʼя Легоні-Фіалко, медіаменеджер, продюсер та співзасновниця кінотелекомпанії «SPACE Production»[5].

Монографії та дослідження

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]

«Театр України другої половини XX століття: образна лексика»[3][6] (Київ: Видавничий дім «Антиквар», 2016. 430 с.);

«Режиссура и сценография: пути взаимодействия». Київ: Мистецтво, 1989. 150 с.

Статті у наукових виданнях (вибране)

[ред. | ред. код]
  • Фіалко В. Образна мова сценічного мистецтва в осмисленні теоретиків і практиків театру. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2018. Вип. 22. С. 42–47.
  • Фіалко В. Образна лексика українського драматичного театру другої половини ХХ століття: тенденції розвитку. Студії мистецтвознавчі: Театр. Музика. Кіно. Чис. 1(61) / [Голов. ред. Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2018. С. 7–13.
  • Фіалко В. «Пластична драматургія» Данила Лідера. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2017. Вип. 21. С. 63–68.
  • Фіалко В. Театр і проза: пошуки сценічного еквіваленту романного мислення в українському театрі 80-х років ХХ століття. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство’ 2015. Вип. 30–31 (Ч.ІІ). С. 73–78.
  • Фіалко В. Часопростір постановок п'єс А.Чехова (український досвід у контексті практики східноєвропейських театрів 70-х — початку 80-х років ХХ століття) // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2015. Вип. 16. С. 22–28.
  • Фіалко В. Режисерські пошуки Сергія Данченка: початок київського періоду. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. Вип. XXXIV. Київ: Міленіум, 2015. С. 331—339.
  • Фіалко В. Сценічний час як дієвий чинник формування образних систем вистав українського театру 70–80-х років ХХ століття. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2015. Вип. 17. С. 29–34.
  • Фіалко В. Сценографія українського театру 1980-х років: пошуки в просторі малої сцени. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. Київ: Міленіум, 2015. Вип. 28. С. 180—188.
  • Фіалко В. Репертуарні пошуки нової генерації режисерів 1980-х років: проблеми й тенденції оновлення жанрово-стильового діапазону українського театру. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство’ 2014. Вип. 28–29. (Ч. ІІ) С. 167—173.
  • Фіалко В. «Нова хвиля» сценографів українського театру 80-х років ХХ століття  Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. Київ: Міленіум. 2014. Вип. 26. С. 277—287.
  • Ігрова лексика вистав режисерів-дебютантів українського театру кінця 70-х — 80-х років ХХ століття / Валерій Фіалко //  Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць. — К. : Міленіум, 2014 — Вип. 25.– С. 162—175.
  • Фіалко В. Образне переосмислення національного у творчості українських режисерів і сценографів українського театру 70-х років ХХ ст. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. Київ: Міленіум, 2013. Вип. 24. С. 135—147.

Премії, нагороди та почесні звання

[ред. | ред. код]
  •  Почесна відзнака Міністерства культури і мистецтва України (2004 р.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фиалко, Валерий Алексеевич. Взаимодействие режиссуры и сценографии в современном украинском театре: диссертация. 17.00.01. — Киев, 1984. — 168 с.
  2. ↑ Кафедра театрознавства. knutkt.com.ua. Архів оригіналу за 6 грудня 2023. Процитовано 10 листопада 2022. [Архівовано 2023-12-06 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б Монографія «Український театр другої половини ХХ століття: образна лексика” і автореферат докторської дисертації “Трансформація образної лексики в українському драматичному театрі другої половини ХХ століття».
  4. ↑ Помер український театрознавець та педагог Валерій Фіалко
  5. ↑ CINEUROPA - Daria Leygonie-Fialko and Kateryna Laskari • General producers and founders, SPACE Production.
  6. ↑ Григорій Коваленко — рецензія на монографію Фіалко В. «Український театр другої половини ХХ століття: образна лексика». Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 10 листопада 2022. [Архівовано 2019-10-21 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва. ipLex Законодавство України. Процитовано 10 листопада 2022.
  8. ↑ Премія в галузі театрознавства і театральної критики (укр.). Процитовано 10 листопада 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фіалко_Валерій_Олексійович&oldid=44507023