Фізаральні
| Фізаральні | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Фізаральні (Physarales) — найбільший ряд або порядок міксоміцетів, який об'єднує 16-18 родів з понад 450 видами, що складає понад 40 % всіх видів слизовиків. Відрізняються наявністю вапняних включень у перидії та капіліції.[1]
Плодові тіла зі справжнім капіліцієм. Більшість видів мають включення вапна в капіліції, в перидії чи в обох.
Фізаральні є монофілетичною групою. Традиційно ряд розділяють на дві родини: Didymiaceae та Physaraceae. У 1998 році було запропоновано монотипову родину Protophysaraceae, а 2013 — монотипову родину Kelleromyxaceae. Утім станом на 2023 рік систематика всередині ряду вимагає уточнень. За запропонованою іншими дослідниками філогенією 2019 року до ряду входять родини Didymiaceae та Physaraceae, а також перенесена з порядку стемонітальних родина Lamprodermataceae[2].
Багато видів поширені всесвітньо. Плодові тіла трапляються переважно на суходолі, на мертвій деревині чи органічних рештках. Окремі види спостерігаються на живих рослинах чи у прісноводних водоймах. Живляться грунтовими бактеріями та іншими одноклітинними організмами.
Серед представників ряду — два модельних види Physarum polycephalum and Didymium iridis, які використовують у дослідженнях редагування РНК у мітохондріях, просторової пам'яті, клітинних обчислень, фізіології плазмодіїв тощо.
- ↑ Визначник грибів України: в 5 т. Т. 1 : Слизовики (Myxophyta); Гриби (Mycophyta): архіміцети, фікоміцети / С. Ф. Морочковський, М. Я. Зерова, І. О. Дудка [та ін.] ; відп. ред. Д. К. Зеров. — К. : Наук. думка, 1967. — 254 с. С. 16-49
- ↑ Leontyev DV, Schnittler M, Stephenson SL, et al. 2019. Towards a phylogenetic classification of the Myxomycetes. Phytotaxa 399: 209 – 238(англ.)
- García-Martín JM, Zamora JC, Lado C. 2023. Multigene phylogeny of the order Physarales (Myxomycetes, Amoebozoa): shedding light on the dark-spored clade. Persoonia 51: 89 –124. https://doi.org/10.3767/persoonia.2023.51.02