Філіпенко Леонід Миколайович

Леонід Миколайович Філіпенко
Народження	5 березня 1914(1914-03-05) Варварівка
Смерть	27 січня 2012(2012-01-27) (97 років) Вітебськ
Поховання	Вітебськ
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР  Білорусь
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Постріл (1946)
Роки служби	1936–1960
Партія	КПРС
Звання	Підполковник
Формування	73-я стрілецька дивізія
Війни / битви	радянсько-фінська війна німецько-радянська війна
Нагороди	Орден «За службу Батьківщині» ІІІ ступеня

Леоні́д Микола́йович Філіпе́нко (нар. 5 березня 1914(19140305) — пом. 27 січня 2012) — радянський військовик, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився 5 березня 1914 року в селі Варварівці, нині Новоукраїнського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Початкову освіту здобув у рідному селі, 8 класів вечірньої школи закінчив 1933 року в м. Бобруйську (Білорусь). 1936 року закінчив педагогічний робітфак, працював обліковцем Бобруйської панчішно-трикотажної фабрики «КІМ».

До лав РСЧА призваний Бобруйським РВК 15 вересня 1936 року. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939–1940 років. Вдруге призваний до РСЧА 22 червня 1941 року. Воюва на Західному, Волховському, Донському, Сталінградському, Центральному, 1-у, 2-у та 3-у Білоруських фронтах. П'ять разів був поранений. Член ВКП(б) з 1944 року.

Особливо командир стрілецького батальйону 413-го стрілецького полку 73-ї стрілецької дивізії (48-а армія) капітан Л. М. Філіпенко відзначився під час боїв у Східній Пруссії. Після низки тривалих і виснажливих боїв батальйон під його командуванням, маючи в своєму складі 113 активних багнетів, 4 міномети, 4 ручних і 5 станкових кулемети, 17 лютого 1945 року вийшов на вихідний рубіж для форсування річки Пассарге. Попри безперервний інтенсивний вогонь супротивника з ДОТів, забезпечив підготовку засобів для переправи. З ходу форсувавши річку по швидко наведеному штурмовому містку та підручних засобах, особисто керував захопленням плацдарму на правому березі, а також вогневим прикриттям форсування підрозділами батальйону. Швидко переправивши батальйон, розгорнув його до бою й вдало відбив 3 масовані атаки супротивника. Згодом на цій ділянці річку форсували інші батальйони полку та дивізії, а також частина підрозділів сусідніх 96-ї і 217-ї стрілецьких дивізій.

По закінченні війни продовжував військову службу. У 1946 році закінчив КУКС «Постріл». У 1960 році підполковник Л. М. Філіпенко вийшов у запас. Мещкав у місті Вітебську (Білорусь), начальником штабу цивільної оборони трикотажної фабрики. Помер 27 січня 2012 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Філіпенку Леоніду Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8836).

Також був нагороджений білоруським орденом «За службу Батьківщині» 3-го ступеня (15.04.1999), радянськими орденами Червоного Прапора (13.02.1944), трьома Вітчизняної війни 1-го ступеня (13.10.1944, 17.02.1945, 11.03.1985), Вітчизняної війни 2-го ступеня (05.01.1944), Червоної Зірки і медалями.

Почесний громадянин Вітебська.

Література

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 323–325.