Перейти до вмісту

Філіпп Олькус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Філіпп Олькус
Народився1 червня 1891(1891-06-01) Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 січня 1982(1982-01-24) (90 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітектор Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнялейтенант Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами

Філіпп Олькус (нім. Philipp Olkus; 1 червня 1891 — 24 січня 1982[1]) — німецький архітектор, який спроектував кілька церков.

Біографія

[ред. | ред. код]

Військова служба

[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни Олькус був лейтенантом запасу у Вюртембергському ландштурмовому піхотному полку №13. В 1939 році він був призваний на службу та призначений командиром 5-го будівельно-ремонтного батальйону у Швебіш-Гмюнді. Олькус повернувся з американського полону в 1946 році[2].

Будівлі

[ред. | ред. код]
Вежа церкви Дорогоцінної Крові у Вайкерсгаймі.

У 1923 році було закладено фундамент церкви Святого Іоанна у Фелльбасі, спроектованої Олькусом. Будівля вважалася лише запасним храмом, але призначалася розміщувати щонайменше 400 віруючих. Восени 1923 року його освятив єпископ Йоганнес Баптіста Шпролль[3]. 2 березня 1944 року церква сильно постраждала внаслідок авіанальоту, проте в 1948 році була відновлеа. Зал церкви був розширений і отримав два бічні бокові вівтарі. Крім того, хоровий зал та поперечна вежа були збудовані лише у повоєнний час. У 1958 році відкрився громадський центр Святого Франциска, який, як і реконструкція церкви Святого Іоанна, був запланований Олькусом[4].

В 1926 року було куплено його конкурсний проект нової будівлі районної лікарні у Вайблінгені, що він створив разом із Карлом Гаугом з Фелльбаха[5].

На початку 1950-х років Олкус спроектував церкву Святого Антонія у Вайблінгені[6].

Церква Святого Андрія у Вайнштадт-Ендерсбасі датується 1954 роком. Спочатку «інтер'єр церкви відрізнявся врівноваженими просторовими пропорціями і ретельним освітленням» і справляв «урочисте враження, попри всю свою строгість»[7].

У 1958/59 роках за планами Олькуса було побудовано церкву Святого Кіліана в Маркельсгаймі[8].

Консольний дах церкви Святого Серця в Роммельсгаузені, побудований 1959 року, викликав підозри у відповідальних за будівництво і був посилений ними з власної ініціативи[9].

Церква Марії Королеви в Швебіш-Гмюнді була збудована у 1960 році. Ця церква була 200-м новим церковним будинком у Роттенбурзькій єпархії після Другої світової війни[10].

У 1961/1962 року за проектом Олькуса у Вайкерсгаймі було збудовано католицька церква Дорогоцінної Крові[11].

Олькус спроектував католицьку парафіяльну церкву Богоматері в Енінгені спільно з архітектором Ройтлінгена Бернгардом Кольдіцем. Вона була відкрита в 1963 році[12].

Окрім священних споруд, Олькус планував і світські споруди. Двоповерховий житловий будинок був побудований для Якоба Штерна в 1929 році на ділянці за адресою Esslinger Straße 2 у Фелльбасі[13].

Нагороди

[ред. | ред. код]
Петлиці і нагороди Олькуса.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Grabsteine: Leonhardsfriedhof Schwäbisch Gmünd (Ostalbkreis). grabsteine.genealogy.net. Процитовано 23 березня 2024.
  2. ↑ Geschichte der katholischen Gemeinde in Fellbach auf www.katholiken-fellbach.de
  3. ↑ Geschichte der katholischen Gemeinde in Fellbach auf www.katholiken-fellbach.de
  4. ↑ St. Johannes in Fellbach auf ng.kirchkunst.de
  5. ↑ Deutsche Bauzeitung, 60. Jahrgang 1926, Nr. 91 (vom 13. November 1926) (online als PDF), S. 744.
  6. ↑ Hans Ankersdorfer: Auf der Suche nach Heimat und Brot. Bausteine zu einer Geschichte der St.-Antonius-Gemeinde Waiblingen. epubli, Berlin 2010, ISBN 978-3-86931-076-3, S. 52.
  7. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. auf www.world-architects.com
  8. ↑ Die katholische Pfarrkirche St. Kilian. Homepage der katholischen Kirchengemeinde St. Kilian in Markelsheim, 22. November 2012. Memento aus dem Internet Archive vom 15. Februar 2013
  9. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine. In: Stuttgarter Nachrichten vom 5. Juni 2010
  10. ↑ Die Kirche St.-Maria-Königin in Wetzgau-Rehnenhof wird 50, die katholische Kirchengemeinde 40 Jahre alt. [Архівовано 2015-02-07 у Wayback Machine.] In: Remszeitung vom 29. September 2010
  11. ↑ Klaus T. Mende: Als die alte Kirche zu klein war. In: Fränkische Nachrichten vom 2. Januar 2012
  12. ↑ Erläuterungen zur Innenrenovierung der Kirche Zu unserer lieben Frau in Eningen (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2015. Процитовано 23 березня 2024. [Архівовано 2015-02-06 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Rals Beckmann, Joseph Breitung u. a.: Juden in Fellbach und Waiblingen. Fellbach 1989, ISBN 978-3-98059-840-8, S. 103.
  14. ↑ а б в Generalleutnant Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege. Chr. Belser AG, Stuttgart.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіпп_Олькус&oldid=44505669