Перейти до вмісту

Філіпп де Ланнуа (принц ді Сульмона)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Філіпп де Ланнуа
Народився1514
Помер1553
Діяльністьвійськовослужбовець
РідHouse of Lannoyd
БатькоШарль де Ланнуа[1]
МатиFrançoise de Montbel, Contessa d'Asti, Duchessa di Bojanod[1]
У шлюбі зIsabella Colonnad
ДітиOrazio de Lannoy, 4.Principe di Sulmonad[1]
Нагороди
Орден Золотого руна

Філіпп де Ланнуа (принц ді Сульмона)
Нині на посаді
Народився1514
Помер1553
Відомий яквійськовослужбовець
БатькоШарль де Ланнуа[1]
МатиFrançoise de Montbel, Contessa d'Asti, Duchessa di Bojanod[1]
У шлюбі зIsabella Colonnad
ДітиOrazio de Lannoy, 4.Principe di Sulmonad[1]
Нагороди
Орден Золотого руна

Філіпп де Ланнуа (фр. Philippe de Lannoy. Philippe de Lannoy, італ. Philippo de Lannoy. Philippo de Lannoy; 1514—1553), 2-й князь Сульмони та Ортонамаре — імперський военачальник, учасник Італійських війн.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син знаменитого імперського генерала Шарля де Ланнуа, принца де Сульмона, і Франсуази д'Антремон де Монбель.

Сеньор де Санзей, у 1530 році став графом де Венафро.

За прикладом батька, вступив на службу до арміїКарла V. Командував іспанською кавалерією у Неаполітанському королівстві. Разом з герцогом Альбою і Жоашеном де Рі брав участь в облозі Туніса і Ла-Голетті у 1535 році, і отримав «знатне поранення»] при облозі Алжира у 1541 році.

У 1544 році, командуючи неаполітанскою кавалерією у частинах князя Салернського, завдав поразки військам генерала Строцці у програній імперцями битві при Черизоле.

У 1546—1547 роках командував легкою іспанською та італійською кавалеріями у Шмалькальденській війні, і відзначився у битві під Мюльбергом.

У 1546 році на капітулі в Утрехті його було прийнято в лицарі ордену Золотого руна.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина (1534, Неаполь): Ізабелла Колона (1513, Фонди — 11.04.1570), донька Веспасіано Колона, 2-го герцога де Траєтто, і Беатриче Аппиано д'Арагони, вдова імперського капітана Людовіко Гонзага «Родомонте», графа Саббьонети

Діти:

  • Марія де Ланнуа, монахиня у Санта-Мария-ін-Реджина Челі у Римі
  • Шарль II де Ланнуа (1538—1568), принц де Сульмона. Жінка (1559): принцеса Констанца Доріа дель Карретто (1543—1591), донька Маркантоніо Доріа дель Карретто, князя Мельфи та Священної Римської імперії, і Джованни де Лейва
  • Беатріче де Ланнуа. Чоловік 1): Альфонсо де Гевара, 5-й граф де Потенца; 2) (1571): Альберто Аквавіва д'Арагона, 12-й герцог д'Атрі
  • Проспер де Ланнуа
  • Ораціо де Ланнуа (пом.. 1597), принц ді Сульмона. Дружина (після 1557): Антонія д'Авалос д'Аквино д'Арагона, дочка Альфонсо д'Авалоса д'Аквіно д'Арагони, 1-го князя де Пескари, та Марії д'Арагона, вдова Джан Джакомо Тривульціо, маркіза ді Віджевано
  • Вітторія де Ланнуа (пом.. після 23.12.1594). Чоловік (1569): Джуліо Антоніо Аквавіва д'Арагона, 1-й князь де Казерта

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Pas L. v. Genealogics — 2003.

Література

[ред. | ред. код]
  • Père Anselme. Histoire généalogique et chronologique de la maison royale de France. T. VIII. — P.: Companie des Libraires Assosiez, 1733., p. 76
  • Maurice J.-B. Le blason des armoiries de tous les chevaliers de l'ordre de la Toison d'Or depuis la première institution jusques à present. — La Haye; Brusselles; Anvers: Jean Rammazeyn; Lucas de Potter, 1667., p. 224
  • Moréri L. Le grand dictionnaire historique, ou le melange curieux de l'histoire. T. IV. — Basle: Jean Brandmuller, 1733., p. 882

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Armorial des Chevaliers de la Toison d’Or (фр.). Heraldique-europeenne.org. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 20.04.2017.
  • CHEVALIERS DE LA TOISON D’OR — MAISON DE HABSBOURG (HOUSE OF HABSBURG) (фр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2006. Процитовано 20.04.2017.
  • DE LANNOY (італ.). Libro d'Oro della Nobilità Mediterranea. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 20.04.2017.
  • Famiglia Lannoy (італ.). Nobili Napolitani. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20.04.2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Філіпп_де_Ланнуа_(принц_ді_Сульмона)