Перейти до вмісту

Філіпченко Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Філіпченко Анатолій Васильович
Народився26 лютого 1928(1928-02-26)
Давидівка Острогозького повіту Воронізької губернії РРФСР
Помер7 серпня 2022(2022-08-07) (94 роки)
Зоряне містечко, Московська область, Росія або Московська область, Росія
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністькосмонавт
Знання мовросійська
Військове звання Генерал-майор авіації
ПартіяКПРС
Нагороди Двічі Герой Радянського Союзу Орден Леніна

Анатолій Васильович Філіпченко (26 лютого 1928, село Давидівка, Острогозький повіт Воронізька губернія[1] РРФСР, Східна Слобожанщина — 7 серпня 2022)[2] — український радянський льотчик-космонавт, другий набір ВПС. Здійснив два польоти в космос загальною тривалістю 10 діб 21 годину 03 хвилини 58 секунд. 3 1971 року почесний громадянин Сум. З грудня 1978 по грудень 1980 року був організатором і першим президентом Федерації космонавтики СРСР. Голова Всеросійської федерації стендової стрільби. З червня 1993 року на пенсії. Генерал-майор авіації у відставці.

Освіта і наукові звання

[ред. | ред. код]

1942 року закінчив 7 класів Острогозької середньої школи № 2. 1947 року в селищі Свободний Сокол Липецької області закінчив Воронезьку спецшколу ВПС № 6, яка перебувала там в евакуації, здобув середню освіту і освоїв пілотування літаків. 1950 року закінчив Чугуївське (Харківське) військове авіаційне училище льотчиків (ВАУЛ) і отримав кваліфікацію «військовий льотчик». 1961 року закінчив заочне відділення командно-штабного факультету Червонопрапорної Військово-повітряної академії (ЧВВА). 1987 року захистив дисертацію в галузі військової навігації на штурманському факультеті ЧВВА і здобув ступінь кандидата військових наук.

Космічна діяльність

[ред. | ред. код]

23 січня 1965 року зарахований до 2-го загону космонавтів (військові космічні програми). 7 січня 1971 року призначений начальником 4-го відділу (програма «Спіраль»). З 2 грудня 1972 року заступник начальника, а з 25 січня 1978 року — начальник 1-го управління з підготовки космонавтів. 26 січня 1982 року наказом Головкому ВПС відрахований із загону космонавтів за станом здоров'я (тиск). З 26 січня 1982 по травень 1988 року служив начальником 1-го управління ЦПК.

У березні 1965 року під час польоту корабля «Восход-2» разом з Анатолієм Кукліним був оператором зв'язку з екіпажем на одному із сибірських наземних пунктів управління.

У 1966—1967 роках проходив підготовку в групі за програмою «Спіраль».

З лютого по серпень 1968 року проходив підготовку за програмою «Стикування» командиром третього (резервного) екіпажу пасивного корабля 7К-ОК «Союз» разом з Владиславом Волковим і Петром Колодіним, а з серпня по грудень 1968 року командиром другого (дублерного) екіпажу пасивного корабля разом із Валерієм Кубасовим і Віктором Горбатком. Під час старту КК «Союз-5» 15 січня 1969 року був дублером командира корабля.

З лютого по жовтень 1969 року проходив безпосередню підготовку до космічного польоту за програмою польоту трьох кораблів «Союз-6», «Союз-7», «Союз-8» командиром основного екіпажу КК «Союз-7» разом із Владиславом Волковим і Віктором Горбатком.

  • Перший політ. Тривалість: 4 доби 22 години 40 хвилин 23 секунди. Позивний: «Буран-1».
З 12 по 17 жовтня 1969 року командиром КК «Союз-7» разом із Владиславом Волковим і Віктором Горбатком.
Заплановане стикування з КК «Союз-8» не відбулось через відмову системи зближення і стикування «Ігла» на КК «Союз-8».

З січня по травень 1970 року проходив безпосередню підготовку за програмою автономного тривалого польоту на кораблі «Союз» командиром корабля разом з Георгієм Гречком. Під час старту КК «Союз-9» 1 червня 1970 року був дублером командира корабля.

З серпня 1970 по липень 1971 року проходив підготовку за програмою «Контакт», яка передбачала випробування нової системи зближення і стикування для місячного комплексу Л-3, командиром екіпажу активного корабля разом з Георгієм Гречком. Політ відкладався через затримки розробки системи «Контакт», а потім скасований у зв'язку з закриттям програми.

1972 року почав підготовку за програмою експериментального польоту «Союз» — «Аполлон» (ЕПАС) в складі групи космонавтів.

З травня 1973 по листопад 1974 року проходив безпосередню підготовку для автономного випробувального польоту нової модифікації корабля «Союз» (7К-ТМ) за програмою ЕПАС командиром основного екіпажу разом з Миколою Рукавішніковим.

  • Другий політ. Тривалість: 5 діб 22 години 23 хвилини 35 секунд. Позивний: «Буран-1».
З 2 по 8 грудня 1974 командиром КК «Союз-16» разом Миколою Рукавішніковим.
Під час польоту випробувано нову модифікацію корабля 7К-ТМ для програми ЕПАС у пілотованому режимі.

З січня по червень 1975 року проходив безпосередню підготовку за програмою ЕПАС командиром другого (дублерного) екіпажу разом із Миколою Рукавішніковим. Під час старту КК «Союз-19» 15 липня 1975 року був дублером командира корабля.

Почесні звання

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]

Автор книги «Надійні орбіти» (М.: 1978).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу і два ордена Леніна (22.10.1969, 11.12.1974), орден Трудового Червоного Прапора (30.05.1988), 11 ювілейних медалей. Лауреат Державної премії СРСР (1981), за організацію міжнародних польотів на орбітальній станції «Салют».

Орден Республіки V ступеня (СРР), орден Державного Прапора УНР (05.04.1971), медаль «25 років народної влади» (НРБ), медаль «За зміцнення братства по зброї» (НРБ), медаль «Братство по зброї» I ступеня (ЧССР), медаль «Братство по зброї» III ступеня (НДР), медаль «1300 років Болгарії» (29.03.1982).

Захоплення

[ред. | ред. код]

Полювання, рибальство, збирання грибів, театр, подорожі на машині.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В деяких джерелах вказується, що А. Філіпченко народився у Давидівському районі Воронізької області, але це не відповідає дійсності. На час народження А. Філіпченка (лютий 1928 року), село Давидівка відносилося до Острогозького повіту Воронізької губернії. Ліквідована Воронізька губернія була лише 14 травня 1928 року, а Давидівський район (у складі Центрально-Чорноземної області РРФСР) утворено 30 липня того ж року.
  2. https://www.newsru.co.il/world/8aug2022/filipchenko_127.html

Посилання

[ред. | ред. код]