Філістія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філістія
Дата створення / заснування 1175 до н. е.
Континент Азія
Країна  Ізраїль
Форма правління федеративна держава
Час/дата припинення існування 722 до н. е.
Мапа розташування

Філістія, або Філістея (англ. Philistia, івр. פלשת‎, Pleshet, Плешет) — стародавня країна на півдні історичної області Палестина.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Філістія являла собою п'ятимістя (пентаполь), до складу якого входили міста Ашкелон, Ашдод, Гат, Газа і Екрон.

Населяли країну філістимляни, щодо етнічного походження яких точаться суперечки. Вони є одним з так званих «народів моря», і за давніми переказами прибули в Ханаан з Кріту[1].

Поселившись в Ханаані, філістимляни змішалися з місцевим західно-семітським населенням, від яких перейняли релігію і мову (у Біблії завжди передбачається, що євреї і філістимляни спілкувалися одною і тою ж мовою). Релігія філістимлян зводилася до шанування семітських богів — Дагона, Астарти і Баала.

Філістія займала південну частину прибережної смуги сучасного Ізраїлю включаючи так званий Сектор Гази. Якщо вважати Рафіах[2] найпівденнішим містом Філістії і Яффу найпівнічнішим її містом, а гірський хребет Ізраїлю її східним кордоном, включаючи, таким чином, в Філістію і Шефелу, то вийде ділянка довжиною в 100 км і шириною в 60 км на півдні та 20 км на півночі. До складу Філістії входило також місто Циклаг.

Торговельне й стратегічне значення Філістії визначалося як тим, що країна розташована на березі Середземного моря, так і тією обставиною, що по її території проходила найближча дорога з Єгипту в Ерец-Ісраель.

Історія

[ред. | ред. код]

Приблизно в 1190 р. до н. е., коли Єгиптом правив фараон Рамзес III, філістимляни (Purasati) вторглися в Єгипет, але були відкинуті, оскільки Рамсес III розбив ці племена на морі і на суші. Після цього, в 1177 р. до н. е. філістимляни захопили чотири ханаанських міста — Ашкелон, Ашдод, Гат і Газу (п'яте філістимське місто, Екрон, було, ймовірно, засновано ними).

Цікаво, що серед народів, які вторглися в Єгипет, на пам'ятнику Рамзесу III згадується і якийсь народ Dano (Danona). Деякі вчені вважають, що цей народ має відношення до коліна Дана. Але і після завоювання цих ханаанських міст, в даній місцевості продовжували проживати ханаанські племена аввеї[3], анакім[4] та рафаїм[5].

У політичному відношенні Філістія поділялася на п'ять князівств, за числом міст. В Герарі, пізніше в Гаті, жив цар, який повинен був враховувати думку п'яти князів[6]; він очолював військо на війні і вирішував питання вступу в союзи[7].

Озброєння філістимської армії складалося з повстяного шолома, панциря, великого круглого щита, короткіх списів, великих мечів і бойових колісниць.

Країна була відносно розвинена: вважають навіть, що саме філістимляни перші ввели в Ерец-Ісраель вживання заліза, що витіснило мідь і бронзу.

До перемоги Давида над філістимлянами їх містами правили сранім («лідери»), які складали раду філістимського п'ятиграддя. Правом ради було скасувати рішення кожного окремого серена[8]. Пізніше на чолі філістимських міст стояли царі[9].

Філістимляни були здатні виставити велике, добре оснащене військо, котре включало тяжкоозброєну піхоту, лучників і бойові колісниці[10]. У філістимському війську служили також найманці[11][12].

Дуже скоро між євреями і філістимлянами почалася довга завзята війна. Ці війни відбувалися як з суперництва за торгові шляхи, так і за родючі землі.

Перші удари філістимлян були спрямовані, головним чином, проти колін Дана і Веніаміна, почасти також проти Юди, що знайшло відображення в оповіданнях про подвиги Самсона[13].

Перший час, війна йшла на користь філістимлян — згідно з Біблією вони володарювали над Ізраїлем 40 років[14].

Звільнення від ярма філістимлян почалося під час пророка Самуїла, хоча тоді у битві під Афеком навіть потрапив до рук філістимлян Ковчег Завіту[15]. Тільки через 20 років євреям, під Каменем Перемоги (העזר אנן), вдалося здобути велику перемогу на Філістією[16]. Війна, однак, тривала і при Саулі, який був розбитий в битві біля гори Гілбоа. Після того, як Давид став царем Ізраїльського царства, він завдав поразки філістимлянам і не тільки звільнив країну від їх ярма, а й зробив Гат своїм васалом[17][18]. Філістимляни, ставши васалами Ізраїльського царства, стали служити в армії Давида під назвою «загони креті і батогів». За часів Соломона філістимляни перебували в залежності від євреїв. З тих пір самостійної історії філістимлян більше не існувало. Після поразки у війні з євреями, Філістія розпадається на окремі міста-держави. Філістимляни ще продовжували функціонувати, платячи данину єврейським царям. Згодом філістимляни були завойовані Ассирією.

Під час пророка Нехемії жителі Ашдода вороже ставилися до єврейської громади[19], хоча євреї брали собі дружин почасти й з Ашдода[20]. Монети, викарбувані в Ашдоді, носять єврейські написи.

Змішування Палестини з Ізраїлем

[ред. | ред. код]

Назва «Палестина», як відомо, походить від назви «Філістія». Назва Палестина за Ізраїлем утвердилася «завдяки» римлянам, які ненавиділи євреїв з юдейських війн, і хотіли стерти саме ім'я юдейського народу з історії.

В 135 римлянами придушене повстання Бар-Кохби. Імператор Адріан вирішив остаточно розправитися з непокірною Юдеєю. Єрусалим перейменований на греко-римське місто Елія Капітоліна, куди був заборонений вхід євреям, а Юдею (Ерец-Ісраель) перейменували на Палестину або Палестинську Сирію (Syria Palaestine), «щоб назва Ізраїль не згадувалася більше»[21].

Нинішні противники Ізраїлю антисіоністи намагаються видавати єврейську країну за Палестину, при цьому під Палестиною маючи на увазі арабську державу, а під палестинцями — арабів (які прибули в країну після розгрому хрестоносців), які, звичайно, не мали жодного відношення до стародавніх філістимлян, ближчих до греків, і не були семітами.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Єр. 47: 4; Амос 9: 7; пор. Втор. 2:23
  2. III Макк., 1, 1
  3. Втор., 2, 23
  4. пор. Іош., 11, 22
  5. Рафа № 4
  6. I Сам., 29, 3-10
  7. Битіє., 21, 22 і сл.
  8. I Сам. 29: 1-7
  9. Єр. 25:20 і інші
  10. I Сам. 13: 5; 29: 2; 31: 3
  11. I Сам. 27-29
  12. II Сам. 17: 4-10
  13. Суд. 13-16
  14. Суд., 13, 1
  15. I Сам., 4
  16. I Сам., 7
  17. II Сам. 15: 17-25
  18. I Хр. 18: 1
  19. Hex., 4, 1
  20. Hex., 13, 23
  21. Псалми: 83-5

Відео

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
Давид і Голіаф