Фінастерид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фінастерид
Систематизована назва за IUPAC
(1S,3aS,3bS,5aR,9aR,9bS,11aS)-N-tert-butyl-9a,11a-dimethyl-7-oxo-1,2,3,3a,3b,4,5,5a,6,9b,10,11-dodecahydroindeno[5,4-f]quinoline-1-carboxamide
Класифікація
ATC-код G04CB01
PubChem 57363
CAS 98319-26-7
DrugBank
Хімічна структура
Формула C23H36N2O2 
Мол. маса 372,549 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 80%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 5—8 год.
Екскреція фекалії (57%), Нирки (39%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ПРОСКАР®,
«Мерк Шарп і Доум Б.В.»,Нідерланди
UA/0485/01/01
30.01.2014—30/01/2019
ПЕНЕСТЕР,
ТОВ «Зентіва»,Чехія
UA/6000/01/01
19.08.2016—19.08.2021
ПРОСТАН,
ПрАТ «Технолог»,Україна
UA/8262/01/01
08.12.2017—необмежений
[1]

Фінастерид (англ. Finasteride, лат. Finasteridum) — синтетичний препарат для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, що належить до групи інгібіторів 5-альфа-редуктази та має стероїдну будову.[2][3] Фінастерид застосовується перорально.[4][5] Розробка фінастериду, як першого препарату з групи інгібіторів 5-альфа-редуктази, розпочалась після виявлення факту, що особи, які мали вроджений псевдогермафродитизм унаслідок відсутності в людини ферменту 5-альфа-редуктази, при нормальному рівні тестостерону в крові мали значно знижений рівень дигідротестостерону, а також значно зменшену в розмірах, а іноді й зовсім відсутню, передміхурову залозу. У таких осіб ніколи не спостерігався розвиток у старшому віці доброякісної гіперплазії простати або раку простати.[6][7][2] У 1975 році копію цих досліджень побачив Рой Вагелос, який на той час керував дослідницьким центром компанії «Merck», та зацікавився фактом зменшення розмірів простати в осіб із низьким рівнем дигідротестостерону. Він вирішив розпочати дослідження, кінцевою метою яких стало б створення лікарського препарату, який запобігав збільшенню простати у чоловіків старшого віку.[8] Після початку цих досліджень у лабораторії компанії «Merck» розроблений препарат MK-906[9], який пізніше отримав міжнародну назву фінастерид. У 1992 році фінастерид схвалений FDA для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози під торговою маркою «Проскар».[10] У 1997 році компанія «Merck» також отримала схвалення FDA для застосуванні фінастериду при андрогенному облисінні в чоловіків.[11]

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Фінастерид — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи інгібіторів 5-альфа-редуктази. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту 5-альфа-редуктази, який перетворює тестостерон у більш активний дигідротестостерон. який сприяє збільшенню в об'ємі передміхурової залози. При застосуванні фінастериду блокується перетворення тестостерону в дигідротестостерон, що сприяє зменшенню в розмірах передміхурової залози.[4][5][10] Фінастерид діє на тканину передміхурової залози за посередництвом факторів росту, специфічно діючи на сигнальну систему TGFb, яка інгібує проліферацію тканини простати, та у подальшому спричинює атрофію спочатку залозистої, а пізніше й стромальної частини передміхурової залози, при цьому значно знижується вміст дигідротестостерона в тканині простати.[2] При застосуванні фінастериду при збільшенні в об'ємі простати та затримці сечопуску він сприяє зменшенню симптомі, пов'язані із обструкцією сечових шляхів.[4][5] Фінастерид застосовується переважно для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози є одним із основних патогенетичних препаратів для лікування цього захворювання.[12] Фінастерид також може застосовуватися для лікування раку простати для зниження швидкості прогресування захворювання, а також може застосовуватися для профілактики розвитку раку простати.[3] Фінастерид також застосовується при андрогенному облисінні в чоловіків[10]. а також може застосовуватися для лікування гірсутизму.[13] При застосуванні фінастериду спостерігається незначна кількість побічних ефектів, більшість з яких були легкими та не потребували відміни препарату.[2] Фінастерид також використовується для лікування андрогенної алопеції[14].

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Фінастерид швидко та добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, біодоступність препарату складає близько 80 %, яка не змінюється від прийому їжі. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 1—2 години після прийому. Фінастерид добре (на 90 %) зв'язується з білками плазми крові. Фінастерид проникає через гематоенцефалічний бар'єр, даних за проникнення препарату через плацентарний бар'єр та за виділення в грудне молоко препарату немає. Метаболізується препарат у печінці з утворенням малоактивних метаболітів. Виводиться фінастерид із організму переважно із калом у вигляді метаболітів, незначна частина виводиться із сечею. Період напіввиведення препарату становить 5—8 годин, цей час може змінюватися при порушеннях функції печінки.[5][10]

Покази до застосування

[ред. | ред. код]

Фінастерид застосовують для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози.[4][5]

Побічна дія

[ред. | ред. код]

При застосуванні фінастериду найчастішими побічними ефектами є порушення ерекції, зниження лібідо, гінекомастія.[2] Іншими поширеними побічними явищами при застосуванні препарату є свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, тахікардія, біль у яєчках, збільшення активності ферментів печінки в крові.[4][5] описані поодинокі випадки розвитку раку молочної залози в чоловіків при тривалому прийомі фінастериду з доксазозином.[10] Також при тривалому прийомі фінастериду для лікування андрогенного облисіння спостерігається збільшення частоти виникнення депресії та суїцидальних думок.[15][16] Відзначається також вищий ризик розвитку висоагресивних форм раку простати при тривалому застосуванні фінастериду.[17][18]

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Фінастерид протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, обструктивних захворюваннях сечостатевої системи, в дитячому віці. Препарат також протипоказаний для застосування в жінок, особливо при вагітності.[4][5]

Форми випуску

[ред. | ред. код]

Фінастерид випускається у вигляді таблеток по 0,001 і 0,005 г.[10][19] Фінастерид випускається також у комбінації з тамсулозином.[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 24 серпня 2018.
  2. ↑ а б в г д Финастерид в лечении больных гиперплазией простаты [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б Фінастерид у профілактиці прогресування раку передміхурової залози[недоступне посилання з жовтня 2019]
  4. ↑ а б в г д е ФІНАСТЕРИД (FINASTERIDUM, ФИНАСТЕРИД). Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
  5. ↑ а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/412 [Архівовано 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Imperato-McGinley J, Guerrero L, Gautier T, Peterson RE (Грудень 1974). Steroid 5alpha-reductase deficiency in man: an inherited form of male pseudohermaphroditism. Science. 186 (4170): 1213—5. doi:10.1126/science.186.4170.1213. PMID 4432067. (англ.)
  7. ↑ Isfort, Anna H; Emerick, Jill E; Paz, Rachael A (11 листопада 2016). 5-Alpha-Reductase Deficiency. WebMD. News & Perspective Drugs & Diseases CME & Education Academy Consult, Drugs & Diseases > Pediatrics: General Medicine. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 24 серпня 2018. (англ.)
  8. ↑ Freudenheim, Milt (16 лютого 1992). Keeping the Pipeline Filled at Merck. The New York Times. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 24 серпня 2018. (англ.)
  9. ↑ Sudduth SL, Koronkowski MJ (1993). Finasteride: the first 5α-reductase inhibitor. Pharmacotherapy. 13 (4 pages = 309–25; discussion 325–9). doi:10.1002/j.1875-9114.1993.tb02739.x. PMID 7689728. (англ.)
  10. ↑ а б в г д е Finasteride [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Burger, Alfred; Abraham, Donald J. (20 лютого 2003). Burger's Medicinal Chemistry and Drug Discovery, Autocoids, Diagnostics, and Drugs from New Biology. Wiley. с. 439. ISBN 978-0-471-37030-7. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 24 серпня 2018. (англ.)
  12. ↑ Доброкачественная гиперплазия предстательной железы как системное гормонально-метаболическое заболевание: время изменить парадигмы патогенеза и фармакотерапии [Архівовано 11 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Blume-Peytavi, Ulrike; Whiting, David A.; Trüeb, Ralph M. (26 червня 2008). Hair Growth and Disorders. Springer Science & Business Media. с. 369. ISBN 978-3-540-46911-7. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 24 серпня 2018. (англ.)
  14. ↑ V. H. Price, J. L. Roberts, M. Hordinsky, E. A. Olsen, R. Savin. — Т. 43. — ISSN 0190-9622. — DOI:10.1067/mjd.2000.107953 (англ.).
  15. ↑ Сообщения о развитии депрессии и суицидальных мыслей у больных, получающих финастерид [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Пост-финастерид синдром не связан с андрогенным дефицитом [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Финастерид и дутастерид повышают риск рака простаты высокой степени злокачественности, сообщает FDA [Архівовано 16 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ Финастерид и дутастерид попали в список средств, вызывающих рак [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/412 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ СОНИРИД ДУО (SONIRID DUO) [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фінастерид&oldid=39292808