Фінчлі-Сентрал (станція метро)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Фінчлі-Сентрал | |
Транспортна мережа | Лондонський метрополітен |
---|---|
Названо на честь | Фінчліd |
Країна | Велика Британія |
Адміністративна одиниця | Барнет |
Історичне графство | Мідлсекс |
Архітектор | Чарльз Голден і Reginald Urend |
Архітектурний стиль | модерна архітектура |
Дата офіційного відкриття | 22 серпня 1867 |
Сусідня станція | Іст-Фінчлі[1], Мілл-Хілл-Іст[1] і Вест-Фінчлі[1] |
Обслуговується маршрутом | Північна лінія |
Залізнична лінія | Північна лінія |
Тарифна зона | London fare zone 4d |
Стан використання | використовується[d] |
Фінчлі-Сентрал у Вікісховищі |
51°36′3.999600100011″ пн. ш. 0°11′35.9988001″ зх. д. / 51.60111° пн. ш. 0.19333° зх. д.
Фінчлі-Сентрал (англ. Finchley Central) — станція відгалуження Хай-Барнет Північної лінії Лондонського метро. Станція розташована у 4-й тарифній зоні, у районі Фінчлі, боро Барнет, Лондон, між станціями Вест-Фінчлі, Мілл-гілл-Іст та Іст-Фінчлі. Пасажирообіг на 2017 рік — 7.20 млн осіб.[2]
Конструкція станції: наземна відкрита з однією прямою острівною та однією прямою береговою платформами.
- 22.серпня 1867: відкриття станції як Фінчлі-енд-Гендон у складі Great Northern Railway (GNR).[3][4]
- 1. лютого 1872: станцію перейменовано на Фінчлі
- 1. квітня 1872: відкриття трафіку на лінії до Хай-Барнет[4]
- 1. лютого 1894: станцію перейменовано на Фінчлі (Черч-Енд)
- 11. вересня 1939: припинення трафіку Фінчлі-Сентрал — Еджвар для електрофікації та реконструкції[5]
- 1. квітня 1940: станцію перейменовано на Фінчлі-Сентрал
- 14. квітня 1940: відкриття трафіку Північної лінії[6]
- 2. березня 1941: завершення трафіку London and North Eastern Railway
- 18. травня 1941: відкриття трафіку до Мілл-гілл-Іст[7]
- 1. жовтня 1962: завершення товарного трафіку[8]
- На автобуси London Bus маршрутів: 13, 125, 143, 326, 382, 460, нічні маршрути N20, та шкільні маршрути 626, 683.
Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
---|---|---|---|---|
Вест-Фінчлі | Лондонське метро Північна лінія |
Іст-Фінчлі | ||
Мілл-гілл-Іст |
- ↑ а б в http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
- ↑ COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016.
- ↑ Butt, 1995, с. 96.
- ↑ а б Northern Line - Dates. Clive's Underground Line Guides. 27 січня 2015. Архів оригіналу за 29 September 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
- ↑ Beard, 2002, с. 92.
- ↑ Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 1-85414-219-4.
- ↑ Day та Reed, 2010, с. 140.
- ↑ Underground: The Journal of the London Underground Railway Society (PDF) (12). December 1962: 7. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.