Фіркович Гавриїл Семенович
| Фіркович Гавриїл Семенович | |
| Народження: | 1818 Тракай, Віленська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: | 27 травня (8 червня) 1869 Московська губернія, Російська імперія |
Гавриїл Семенович Фіркович (нар. 1805, Троки, Литовсько-Віленська губернія, Російська імперія — пом. 1869 або 1870) — караїмський газзан, найближчий помічник і фінансовий директор А. С. Фірковича.
Народився 1805 року[1] в Троках в родині газзана і меламеда Семена (Сімхи) Фірковича. Мати — Ганна Хаїмівна[2]. Закінчив мідраш і повітове училище. З дитинства знав російську мову, яку з 1844 року викладав в євпаторійському караїмському училищі. Також володів французькою й німецькою мовами[1]. Посада газзана почав виправляти в сімферопольській громаді приблизно з 1838 року. Потім протягом 10 років з 1840 року служив газзаном і меламедом у Севастополі[3] (за іншими даними — з 1842 по 1844 рік)[4]. У цей час почав активно допомагати своєму тестю А. С. Фірковичу, зокрема, в подорожі з археологічної метою по Кавказу в 1849-1850 році, дослідженні надгробків на караїмською кладовищі в Йосафатовій долині у Чуфут-Кале[5]. Зокрема, у 1847 році вони склали план цього кладовища, який розбивав його на ділянки[6]. Всі зібрані на Кавказі рукописи, монети та інші цінності за вказівкою Кавказького намісника М. С. Воронцова передані у власність Одеського товариства історії та старожитностей[7].
З 1840-их років і до своєї смерті працював фінансовим директором А. С. Фірковича[8], разом з яким відстоював цінність й старовину знайдених ними рукописів та надгробних написів перед академічними вченими[9][10]. У 1857 році зарахований до духовного звання[2] і зайняв посаду старшого Трокського газзана.
Автор твору давньоєврейською мовою в жанрі настанови і повчання («мусар» (від дав-євр. מוסר, досл. «мораль») під назвою «Зікарон ледор ахрон, або Записки Гавриїла Фірковича», присвяченого фінансової катастрофи, яка спіткала його на Уралі наприкінці 1860-х років. Твір було видано у вигляді брошури в 1871 році у Вільно після смерті Гавриїа Фірковича[8][11].
З 1840-х років був одружений з дочкою А. С. Фірковича — Мілка[2][4]. Дітей не мали.
Помер у 2-ій половині 1869 або на початку 1870 року[8].
- ↑ а б Вихнович, 2012, с. 138.
- ↑ а б в Ревизская сказка Тысяча восемь сот пятьдесят восьмого года Апреля первого дня Виленской Губернии уездного города Трок о состоящих мужского и женского пола душах общества мещан Караимов // Официальный сайт московского караимского общества. — Дата звернення: 23.02.2019.
- ↑ Ельяшевич В. А., Шайтанов С. И. Лувах газзаним // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2017. — № 24. — С. 12.
- ↑ а б Белый О. Б. Фиркович Авраам Самуилович // Севастополь : Энциклопедический справочник / ред.-сост. М. П. Апошанская. — 2-е изд. — Севастополь : Национальный музей героической обороны и освобождения Севастополя, 2008. — С. 929. Архівовано з джерела 9 січня 2021 [Архівовано 2021-01-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Ельяшевич, 1993, с. 193.
- ↑ Федорчук А. Еврейские некрополи Крыма: история исследования и современное состояние. Евреи Евразии. Евроазиатский еврейский ежегодник. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 23 лютого 2019.
...в 1847-м вместе с зятем Гавриилом Фирковичем [А. С. Фиркович] составил план кладбища, разбил его на «кварталы»...
- ↑ Ельяшевич, 1993, с. 194.
- ↑ а б в Гаммал М. И. «Зикарон ле-дор ахарон» Гавриила Фирковича, или Литературные последствия одного банкротства. — Научные труды по иудаике. Материалы XVIII Международной ежегодной конференции по иудаике. — М. : «Сэфер», 2011. — Т. II. — С. 159—173. — (Академическая серия)
- ↑ Вихнович, 2012, с. 226.
- ↑ Куник А. А. Тохтамыш и Фиркович. По поводу спора о двух искажённых еврейских надписях и двух вымышленных летоисчислениях // Записки Императорской Академии наук. — СПб., 1876. — Т. 27, вип. 2, № 3. — С. 12.
- ↑ Фиркович Г. С. Зикарон ледор ахрон, или Записки Гавриила Фирковича = זכרון לדור אחרון / ред.-сост. И. И. Каплановский. — Вильна : Типография Фина и Розенкранца, 1871. — 28 с.
- Вихнович В. Л. Караим Авраам Фиркович : Еврейские рукописи. История. Путешествия. — 2-е изд. — СПб. : Академия исследования культуры, 2012. — 368 с. — ISBN 978-5-903931-96-5.
- Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимы / под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — («Народы и культуры») — 250 прим.