Хабіб Бургіба

Хабіб Бургіба
араб. حبيب بورقيبة‎
Хабіб Бургіба
Президент Тунісу
25 липня 1957 — 7 листопада 1987
Попередник	посаду засновано
Наступник	Зін аль-Абідін бен Алі
Прем'єр-міністр Тунісу
11 квітня 1956 — 25 липня 1957
Монарх	Мухаммад VIII аль-Амін
Попередник	Тахир бен Аммар як прем'єр-міністр Автономії Туніс
Наступник	посада скасована
Міністр закордонних справ Тунісу
20 квітня 1956 — 29 липня 1957
Попередник	посада заснована
Наступник	Садук Мохаддем
Народився	3 серпня 1903(1903-08-03) Монастір, Туніс
Помер	6 квітня 2000(2000-04-06) (96 років) Монастір, Туніс
Похований	Bourguiba Mausoleumd
Відомий як	політик, адвокат
Країна	Французький протекторат у Тунісі і Туніс
Національність	Араб
Alma mater	Паризький університет, Туніський ліцей Карноd і Sadiki Colleged
Політична партія	Дестур
У шлюбі з	1) Матильда Лоррен 2) Васса Бен Аммар
Діти	син Хабіб
Професія	Юрист
Релігія	іслам
Нагороди	почесний доктор Софійського університетуd The honorary doctor of Lebanese Universityd
Підпис
bourguiba.com
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Хабіб Бургіба, часом Бурґіба (фр. Habib Bourguiba, араб. حبيب بورقيبة‎, вимовляється Ḥabīb Būrqība; 3 серпня 1903, Монастір, Туніс — 6 квітня 2000, там само) — політичний діяч і перший президент Тунісу з 25 липня 1957 до 7 листопада 1987, з 1975 — довічний президент.

Біографія

Хабіб Бургіба, 1927 рік.

У молодості був юристом та видавцем низки газет, активістом партії «Дестур». Неодноразово ув'язнювався за агітацію проти французької колоніальної влади. 1942 року звільнений з-під арешту під час німецької окупації і 1943 року був прийнятий Муссоліні, який сподівався схилити його на свій бік. Проте, повернувшись до Тунісу, у промові 7 квітня 1943 року Бургіба заявив, що впевнений у поразці Німеччини та Італії, і закликав до боротьби проти них.

Після закінчення війни здійснював поїздки по багатьох країнах Європи, збираючи гроші на підтримку антиколоніального руху у Тунісі. 1949 року повернувся до Тунісу, де продовжив політичну боротьбу за незалежність. 1952 року знову заарештований. Після приходу до влади у Франції уряду П'єра Мендес-Франса, який підтримував ідею про розширення політичних повноважень французьких колоній, Бургібу звільнили, він продовжив легальну боротьбу за незалежність. У березні 1956 року Бургібу обрали головою Конституційної асамблеї Тунісу.

25 липня 1957 проголосили незалежність Республіки Туніс, а Бургіба обійняв посаду її президента. Деякий час він дотримувався соціалістичних шляхів розвитку Тунісу, проте вже на початку 1970-х остаточно відмовився від соціалістичної моделі на користь ліберальної, не розриваючи при цьому відносин із СРСР та зберігши зовні соціалістичну спрямованість. 3-ім прем'єр-міністром за президента Бургіби 2 листопада 1970 призначили Хеді Амара Нуїра, який залишався на цій посаді до 23 квітня 1980. При цьому прем'єр-міністрі істотно розширились права приватної власності у країні.

Бургіба провів у Тунісі низку великих реформ:

• соціальних

  Великомасштабне розширення прав жінок, що було незвично для мусульманської країни, підвищення рівня середньої й вищої освіти та інше. Бургіба заборонив багатожонство і запровадив законодавчу процедуру розлучення.

• економічних

  розширення приватної власності у країні.

• політичних реформ

  При ньому країна пережила зміну курсу своєї зовнішньої та внутрішньої політики, змінено конституцію, з'явилися світські суди

Могила Бургіби у мавзолеї в місті Монастір

1987 року прем'єр-міністр Зін аль-Абідін бен Алі відсторонив Бургібу від влади «за станом здоров'я», надалі той перебував «під захистом уряду». Похований з почестями у мавзолеї в Монастірі, початок будівництва якого припав на 1963 рік.

Дружина Бургіби — Матильда Лоррен, з якою він познайомився у Парижі 1925 року, 1927 року навернулася до ісламу та прийняла у шлюбі ім'я Муфід Бургіба. У шлюбі народився єдиний син — Хабіб Бургіба-молодший. Пізніше Бургіба одружився вдруге, його дружиною стала представниця впливового клану Васса Бен Аммар, при цьому він удочерив її дочку Хаджер Бургібу.

Джерела

• В. І. Головченко. Бургіба // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Бурґіба Габіб // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Official site run by his family
• History of his life by the BBC [Архівовано 26 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Obituary from The New York Times [Архівовано 30 червня 2013 у Wayback Machine.]