Перейти до вмісту

Хав'єра Каррера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хав'єра Каррера
Народилася1 березня 1781(1781-03-01) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сантьяго, віцекоролівство Перу, Іспанська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла20 серпня 1862(1862-08-20) (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сантьяго, Чилі Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКафедральний собор Сантьяго[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Чилі Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІгнасіо де ла Каррераd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриХосе Мігель Каррера, Хуан Хосе Каррераd і Луїс Каррераd Редагувати інформацію у Вікіданих

Франсіска Ксав'єра Евдоксія Рудесінда Кармен де лос Долорес де ла Каррера і Вердуґо (ісп. Francisca Xaviera Eudoxia Rudecinda Carmen de los Dolores de la Carrera y Verdugo), більш відома як Хав'єра Каррера (ісп. Javiera Carrera; 1 березня 1781, Сантьяго, генерал-капітанство Чилі — 20 серпня 1862, Сантьяго, Чилі) — чилійська патріотка, борчиня за незалежність Чилі. Разом з братами Хосе Мігелем, Хуаном Хосе та Луїсом була однією з ключових фігур в період «Patria Vieja» («Старої Батьківщини»). Їй приписують пошиття першого національного прапора Чилі. Також її називають «Матір'ю Чилі».

Належала до одного з найбільш аристократичних чилійських родів — родини Каррера баскського походження[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]
Хав'єра Каррера шиє перший національний синьо-біло-жовтий прапор Чилі

Народилася у Сантьяго. Старша дитина Ігнасіо де ла Каррери та Франсіски де Паули Вердуґо Фернандес де Вальдів'єсо і Еррера. З молодого віку була відома своєю красою та сильним характером. Одружилася у віці 15 років, 2 травня 1796 року, з Мануелем де ла Ластра і де ла Сотта, у шлюбі з яким мала двох дітей: Мануеля та Долореса. Він помер 1798 року. У 1800 році Хав'єра одружилася вдруге — з Педро Діасом де Вальдесом. У шлюбі народилося п'ятеро дітей: Педро, Домітіла, Піо, Сантос та Ігнасіо.

У період Patria Vieja («Старої Батьківщини») Хав'єра Каррера стала найбільшою прихильницею своїх братів у намірі здобути незалежність Чилі. Вона створила та підтримувала всі суспільні організації, які підтримували новостворений уряд. У цей час вона пошила перший національний прапор Чилі[3].

У вигнанні

[ред. | ред. код]

Внаслідок битви при Ранкагуа у 1814 році Іспанія змогла відвоювати Чилі. Після цього Хав'єра із братами, чоловіком та дітьми емігрувала із Чилі до Мендоси у Об'єднаних провінціях Ріо-де-ла-Плати[4].

Хав'єра стояла за «змовою 1817 року» проти Бернардо О'Гіґґінса, противника родини Каррер, через що її брати Луїс та Хуан Хосе були страчені наступного року. Її також переслідували і арештували у монастирі в Буенос-Айресі, проте вона змогла втекти і знайшла притулок на бразильському кораблі, який відпливав до Монтевідео, Уругвай. У цей час вона мала роман із з американським капітаном Девідом Джуєттом[5]. У Монтевідео Хав'єра дізналася про страту братів Хуана Хосе та Луїса у 1818 році та Хосе Мігеля у 1821 році.

Останні роки

[ред. | ред. код]
Хав'єра Каррера у похилому віці
Поховання братів Каррер та їхньої сестри у Катедральному соборі Сантьяго

1824 року, за рік після зречення та еміграції Бернардо О'Гіґґінса, Хав'єра повернулася до Чилі. До кінця життя вона проживала у власному маєтку в Ель-Монте, зосередившись на домашньому життю та благодійній діяльності[6]. 1828 року здійснила перепоховання тіл своїх братів до Катедрального собору Сантьяго разом із президентом Франсіско Антоніо Пінту.

Померла у своїй асьєнді в Сантьяго 20 серпня 1862 року. З 1952 року її тіло спочиває поряд із братами у Катедральному соборі[7][8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.profesorenlinea.cl/biografias/CarreraJaviera.htm
  2. ↑ El Mercurio.com. web.archive.org. 25 січня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 23 березня 2023.
  3. ↑ Лист Дієго Антоніо Наварро Мартіна де Вільйодрас, єпископа Консепсьйона, написаний у Паско, Перу (1814)
  4. ↑ Javiera Carrera - Memoria Chilena, Biblioteca Nacional de Chile. www.memoriachilena.gob.cl. Процитовано 23 березня 2023.
  5. ↑ Gerding, Eduardo C.- The Quest of David Jewett (Bookends, 232 E. Ridgewood Ave. Ridgewood NJ). Selected in 2007 at the Naval History Symposium of  the United States Naval Academy  (Annapolis, Maryland).
  6. ↑ mdelreal (21 березня 2017). Mujeres Bacanas | Javiera Carrera (1781—1862). Mujeres Bacanas (es-CL) . Процитовано 23 березня 2023.
  7. ↑ Javiera Carrera, Revolutionary Icon. Процитовано 23 березня 2023.
  8. ↑ Power, Margaret (1 листопада 2010). Right-Wing Women in Chile: Feminine Power and the Struggle Against Allende, 1964-1973 (англ.). Penn State Press. ISBN 978-0-271-04671-6.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хав%27єра_Каррера&oldid=40647601