Координати: 34°53′6.9972001000075″ пн. ш. 33°36′36.046800100008″ сх. д. / 34.88528° пн. ш. 33.61001° сх. д. / 34.88528; 33.61001
Очікує на перевірку

Хала Султан Текке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хала Султан Текке
Зображення
Країна  Кіпр
Адміністративна одиниця Ларнака
Архітектурний стиль Османська архітектура
Мапа
CMNS: Хала Султан Текке у Вікісховищі

34°53′6.9972001000075″ пн. ш. 33°36′36.046800100008″ сх. д. / 34.88528° пн. ш. 33.61001° сх. д. / 34.88528; 33.61001

Хала Султан Текке або мечеть Умм Харам (грец. Τεκές Χαλά Σουλτάνας Текес Чала Султанас; тур. Hala Sultan Tekkesi) — мечеть і ханака (текке) комплекс на західному березі Солоного озера Ларнаки, в Ларнаці, Кіпр. [1] Умм Харам (тур. Hala Sultan) була дружиною Убади бін ас-Саміта, супутника ісламського пророка Мухаммеда [2] [3] [4] і прийомною сестрою матері Мухаммеда, Аміни бінт Вахб. [5]

Комплекс Хала Султан Текке складається з мечеті, мавзолею, мінарету, цвинтаря та житлових приміщень для чоловіків і жінок. Термін текке (монастир) застосовується до будівлі, розробленої спеціально для зборів суфійського братства або таріка. Сучасний комплекс, відкритий для всіх і не належить до жодної релігійної течії, розташований на березі солоного озера Ларнаки, яке, здається, є важливим місцем також у доісторичні часи.

Історія

[ред. | ред. код]

Доісторичний час

[ред. | ред. код]

Протягом другої половини другого тисячоліття до нашої ери територія Хала Султан Текке використовувалася як кладовище людьми, які жили в археологічній пам’ятці, відомому як Дромолаксія Візація, [6] великому місті пізньої бронзи за кілька сотень метрів до захід. Численні гробниці, датовані епохою пізньої бронзи (близько 1650-1100 рр. до н.е.) з багатим вмістом, визначені як археологічні пам’ятки, пограбовані в 1890-х роках, потім були розкопані Британським музеєм у 1897-1898 рр. під керівництвом Генрі Бошамп Уолтерса, а потім Джона Вінтера Кроуфоота; знахідки були розділені між Британським і Кіпрським музеєм. [7] Поселення було виявлено шведським археологом Арне Фурумарком у 1947 році та деякими попередніми розкопками, проведеними Департаментом старожитностей. [8] Частина цього міста була розкопана з 1970-х років шведською археологічною місією на чолі з професором Паулем Остромом і виявилася головним міським центром Кіпру пізньої бронзи. [9]

Останні розкопки в Хала Султан Текке були проведені професором Петером М. Фішером з Університету Гетеборга, Швеція (2010-2012). Результати розкопок щорічно публікуються в журналі Opuscula. Щорічник Шведських інститутів в Афінах і Римі . [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] У 2018 році Фішер виявив на цьому місці кілька гробниць, які ретельно досліджуються. Гробниці датуються 1500 і 1350 роками до нашої ери і містили артефакти бронзового віку, які демонструють широку торгівлю товарами, що існували на той час. [20]

Радарні дослідження (2010-2012) продемонстрували, що місто було одним з найбільших у пізній бронзовій ері (приблизно 1600-1100 рр. до н.е.), можливо, досягаючи 50 га. [10] [12] Інше археологічне дослідження, проведене Департаментом старожитностей під жіночим кварталом Хала Султан Текке, виявило залишки будівель, датованих пізнім архаїчним, класичним та елліністичним періодами (шосте-перше століття до нашої ери). Деякі знахідки вказують на те, що це місце могло використовуватися як святилище, але обмежений масштаб досліджень не дозволяє зробити певні висновки щодо його використання. 

Хала Султан Текке

[ред. | ред. код]

Більшість оповідань встановлюють зв’язок між цим місцем і смертю Умм Харам під час перших арабських набігів на Кіпр під керівництвом халіфа Муавії між 647 і 649 роками, які пізніше переслідувалися протягом періодів Омеядів та Аббасидів. Згідно з цими розповідями, Умм Харам, будучи в дуже старому віці, впала зі свого мула і загинула під час облоги Ларнаки. Пізніше її поховали там, де вона померла. За віруваннями шиїтів, її могила знаходиться на кладовищі Джаннатул Бакі в Медині, Саудівська Аравія. [21]

За часів османської адміністрації Кіпру навколо гробниці поетапно будувався комплекс мечеті. Гробницю виявив у 18 столітті дервіш по імені Шейх Гасан, який також побудував тут першу споруду. Дервішу Гасану вдалося переконати адміністративну та релігійну владу в священній природі місця, і з отриманого дозволу він у 1760 році побудував святиню навколо гробниці та прикрашав її. Дерев’яні паркани навколо гробниці були побудовані османським губернатором 19 століття на Кіпрі Сейїдом Ельхаком Мехмедом Агою, потім були замінені бронзовими парканами та двома дверима його наступником Асемом Алі Агою.

Джованні Маріті, який відвідав Кіпр між 1760–1767 роками, написав, що храм був побудований губернатором Кіпру, якого він називає Алі Ага. За словами Маріті, до 1760 року вони використовували як будівельний матеріал каміння стоячої церкви в зруйнованому селі неподалік. [22] В іншому джерелі згадується, що будівництво мечеті ініціював губернатор Кіпру Сейїд Мехмед Емін Ефенді в класичному османському стилі (завершено в листопаді 1817 року).

У 2004 році відремонтовано допоміжні будівлі, наразі реставруються мечеть і мінарет. Обидві ці ініціативи були здійснені за підтримки Програми розвитку двох громад, яка фінансується USAID та ПРООН та реалізується через ЮНОПС. [23]

Опис

[ред. | ред. код]

Над вхідними воротами в сад Текке є османський напис від 4 березня 1813 року. Монограма Султана Махмуда II з’являється з обох боків напису і говорить: «Хала Султан Текке був побудований улюблений Богом великим намісником Османського Кіпру». Сам сад, який спроєктував паша, дістав назву «Паша сад». Комплекс будівель, прилеглих до Текке, був відомий як «Гюльшен-Фейз» (Сад повноти або просвітлення). На північ (ліворуч) від входу колись був гостьовий будинок для чоловіків. Праворуч від входу був ще один гостьовий будинок, один блок якого був зарезервований для чоловіків (Селамлік), а другий для жінок (Гаремлік). За звичаєм відвідувачі складали клятву відданості служінню Хала Султан Текке, якщо їхні бажання будуть реалізовані. Купольна мечеть квадратної форми з балконом була побудована з жовтих кам’яних блоків. Мінарет відремонтували у 1959 році.

Гробниця Умм Харам розташована за стіною мечеті Кібла (у напрямку до Мекки). Тут знаходиться ще один напис, датований 1760 роком. Крім неї, є ще чотири гробниці, дві з них колишніх шейхів. Ще одна важлива гробниця — дворівневий мармуровий саркофаг, на якому нанесена дата 12 липня 1929 року. Гробниця належить Аділь Хусейн Алі, яка була турецькою дружиною Хусейна бін Алі, Шаріфа з Мекки Хашимітського дому, сам онук великого візира Османської імперії Коджа Мустафи Решид-паші і нащадок Мухаммеда. У східному кутку мечеті та Текке є кладовище, яке було закрито для поховань приблизно в 1899 році. Тут поховано декілька колишніх турецьких адміністраторів.

Навпроти мечеті є восьмикутний фонтан, який був побудований приблизно в 1796-1797 роках тодішнім губернатором Кіпру Силахтаром Каптанбаші Мустафою Агою. Інформація про будівництво зафіксована на мармуровому написі, розташованому на фонтані. На іншому написі 1895 року, який нещодавно був знайдений в саду Текке, написано, що інфраструктура для підведення води була побудована за вказівкою султана Абдулхаміда II.

Значення

[ред. | ред. код]

Мечеть визнається святим місцем для мусульман-турків-кіпріотів.[24][25] Оцінюючи екологічні та культурні цінності Кіпру, професор Джордж Е. Боуен, старший стипендіат програми Фулбрайта з Університету Теннессі, цитує, що Хала Султан Текке є третім найсвятішим місцем для мусульман у світі.[26] Цю точку зору підтверджують інші джерела[27][28][29], включаючи Програму розвитку ООН на Кіпрі[30] та Департамент старожитностей кіпрської адміністрації.[31] Інші описують це місце як четверте за значимістю в ісламському світі після Мекки, Медини та Єрусалиму.[32][33] Через те, що об’єкт розташований у грецькому немусульманському секторі розділеного острова, паломницькі відвідування об’єкта є нечастими.[34]

На додаток до втручань на імперському рівні та високопоставлених адміністраторів для підтримки та розвитку комплексу, за часів Османської імперії кораблі під османським прапором вішали свої прапори на півщогли біля берегів Ларнаки і вітали Хала Султан гарматними пострілами.[35]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Hala Sultan Tekke із солоним озером Ларнаки на передньому плані
    Hala Sultan Tekke із солоним озером Ларнаки на передньому плані
  • Аерофотознімок солоного озера Ларнаки (взимку) з Хала Султан Текке
    Аерофотознімок солоного озера Ларнаки (взимку) з Хала Султан Текке
  • Текке Хала Султан.
    Текке Хала Султан.
  • Всередині Хала Султан Текке
    Всередині Хала Султан Текке

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Guide on Hala Sultan Tekke by famous explorer Hussain in 2020. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  2. ↑ Hala Sultan Tekke. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 7 лютого 2022.
  3. ↑ Women companions of Prophet Umm Haram: Traveling by sea for jihad. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  4. ↑ Umm Haram bint Milhan. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  5. ↑ Umm Haram Bint-i Mihan’s Shrine, Larnaca, Cyprus. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 7 лютого 2022.
  6. ↑ New Swedish Cyprus Expedition 2010. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  7. ↑ Åström, Paul, Bailey, Donald M. and Karageorghis, Vassos 1976. Hala Sultan Tekke 1. Excavations 1897-1971. Studies in Mediterranean Archaeology 45: 1. Göteborg: P. Åström; 'Hala Sultan Tekke' in Ancient Cyprus in the British Museum (see external link)
  8. ↑ Arne Furumark 1950, 'The settlement at Ialysos and Aegean history', Opuscula Archaeologica VI, 150-271, see pp. 267-268 and note 1.
  9. ↑ Results published as: Åström, P. et al. 1976-2007, Hala Sultan Tekke 1-12. Studies in Mediterranean Archaeology 45: 1-12. Göteborg, &c: P. Åström.
  10. ↑ а б The New Swedish Cyprus Expedition 2010 (брит.). 2 грудня 2011. doi:10.30549/opathrom-04-04. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  11. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2011 (брит.). 2 грудня 2012. doi:10.30549/opathrom-05-04. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  12. ↑ а б The New Swedish Cyprus Expedition 2012 (брит.). 2 грудня 2013. doi:10.30549/opathrom-06-04. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  13. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2013 (брит.). 2 грудня 2014. doi:10.30549/opathrom-07-04. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  14. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2014 (брит.). 2 грудня 2015. doi:10.30549/opathrom-08-03. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  15. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2015 (брит.). 2 грудня 2016. doi:10.30549/opathrom-09-03. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  16. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2016 (брит.). 2 грудня 2017. doi:10.30549/opathrom-10-03. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  17. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2017 (брит.). 8 листопада 2018. doi:10.30549/opathrom-11-03. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  18. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2018 (брит.). 7 листопада 2019. doi:10.30549/opathrom-12-10. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  19. ↑ The New Swedish Cyprus Expedition 2019 (брит.). 2 листопада 2020. doi:10.30549/opathrom-13-03. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  20. ↑ Kindy, David, Egyptian Jewelry, Mesopotamian Seal Found in Cyprus Offer Clues to Bronze Age Trade Networks [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.], Smithsonian, December 6, 2021
  21. ↑ Saudi Arabia. al-islam.org. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 27 травня 2009.
  22. ↑ Mariti, Giovanni (1792): Travels Through Cyprus, Syria, and Palestine; with a General History of the Levant. Translated from the Italian Printed for P. Byrne, Item notes: v. 1
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Boyle, Kevin; Juliet Sheen (October 1997). Cyprus. Freedom of religion and belief: a world report. London: Routledge. с. 286—293. ISBN 0-415-15977-6. LCCN 97224015. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 7 лютого 2022. The tomb is said to be revered by Turkish Cypriots as the 'third holiest site in Islam'
  25. ↑ Study of building stones and mortar from Hala Sultan Tekke mosque. Hellenic Society for Archaeometry. 16 травня 2003. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 19 червня 2007. Hala Sultan Tekke, near Larnaka, is a holy site in Islam and the most important one for Cypriot Muslims.
  26. ↑ Bowen, George E. (3 квітня 2001). Assessing the Isle of Cyprus. Patrick S. O'Brien on the University of Tennessee server. Архів оригіналу за 27 квітня 2006. Процитовано 12 листопада 2006. Three historic churches and monasteries are within the city. Just outside the city is the location of the Hala Sultan Tekke Mosque, the third holiest place for Muslims in the world.
  27. ↑ Drayton, Penny (January 1993). Aphrodite's island. Wood & Water. 2 (41). Cited by: Trubshaw, Bob (February 1993). The Black Stone - the Omphalos of the Goddess. Mercian Mysteries (14). Архів оригіналу за 8 грудня 2006. Процитовано 12 листопада 2006. In Cyprus is another highly venerated Islamic site - the third most important after Mecca and Medina - the Hala Sultan Tekke. This, too, has a black rock, said to have fallen as a meteorite as part of the tritholon over the shrine. The shrine is to a woman - the aunt and foster mother of Prophet Mohammed
  28. ↑ Daniel, Geoff; John Oldfield; Christine Oldfield (2004). Landscapes of Cyprus. Sunflower. с. 36. ISBN 1-85691-229-9.
  29. ↑ Papalexandrou, Nassos. Hala Sultan Tekke, Cyprus: An Elusive Landscape of Sacredness in a Liminal Context [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Journal of Modern Greek Studies, Volume 26, Number 2. Johns Hopkins University Press, (October 2008) pp. 251-281. "Der Parthog calls it the "third most holy space in Islam" (1995:222–223)"
  30. ↑ Hala Sultan Tekke: Where East Meets West. Issue 1. United Nations Development Programme. Spring 2006. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 12 листопада 2006. Islam's third sacred holy site after the Ka'ba and the Prophet Mohammad's grave in Mecca, and among the greatest cultural heritage monuments of the world, Hala Sultan Tekke, or Umm Haram, has long been the destination of Muslim pilgrims from Cyprus and the Middle East.
  31. ↑ Monuments: Hala Sultan Tekke. Republic of Cyprus, Ministry of Communications and Works; Department of Antiquities. 2005. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 6 березня 2006. The Muslim mosque of Hala Sultan is located in the center of a spectacular garden at the west bank of the Salt Lake, about 6 km southwest of Larnaca. It is the main Muslim pilgrimage site of Cyprus and the third most important holy place of Islam.
  32. ↑ The Cultural Heritage of Cyprus: Part XIII. The Shrine of Hala Sultan Tekke (PDF). The Blue Beret. pg.5. Public Information Office of the United Nations Peacekeeping Force in Cyprus. June 2003. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2009. Процитовано 6 березня 2006. Not just the holiest Muslim shrine in Cyprus, Hala Sultan Tekke is one of the holiest shrines in the Islamic world, after Mecca, Medina, and Jerusalem.
  33. ↑ Galatariotou, Catia (2004). The Making of a Saint. Cambridge University Press. с. 62. ISBN 0-521-39035-4. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022. It is also worth remembering that the tekke of Um-Harram (Hala Sultan tekke) near Larnaka was one of the holy places which every Muslim was expected to visit as a pilgrim, ranking only fourth in importance after Mecca, Medina and Jerusalem
  34. ↑ Worpole, Ken; Larraine Worpole (2003). Last Landscapes. Reaktion Books. с. 42. ISBN 1-86189-161-X.
  35. ↑ Charalambous, Charlie (20 грудня 2005). Restored Mosque Brings Hope for Cyprus Ethnic Divide. Arab News. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 13 вересня 2007.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хала_Султан_Текке&oldid=42915440