Хамар-Дабан

Хамар-Дабан
51°17′10″ пн. ш. 104°19′31″ сх. д.
Країна	Росія
Регіон	Бурятія Іркутська область
Тип	гірський хребет
матеріал	аспідний сланець, гнейс, базальт, вапняк, граніт
Висота	2995 м і 1725 м
Хамар-Дабан Хамар-Дабан (Росія)
Хамар-Дабан у Вікісховищі

Хамар-Дабан (бур. Һамар дабаан, хамар — «ніс» або hамар — «горіх», дабаан — «перевал, хребет», рос. Хамар-Дабан) — гірський хребет на півдні Східного Сибіру в південному Прибайкаллі, здебільшого в межах Республіки Бурятія, Росія.

Географічна характеристика

Хамар-Дабан — складений ранньопротерозойськими комплексами хребет на південь від озера Байкал шириною 50—60 км, що простягнувся з південного заходу на північний схід більш ніж на 350 км. На заході вододільний хребет Хамар-Дабана починається біля правих нижніх приток річки Зун-Мурен, далі простягається на південний схід до верхів'я річок Хангарул і Сніжна, де на схід від Хангарульского хребта повертає на схід і, далі від середньої течії Сніжної, йде в напрямку північного сходу до річки Селенги.

Хамар-Дабан розташований на території семи районів Бурятії, злегка захоплюючи Слюдянський район Іркутської області. Вододільні хребти є природними межами цих адміністративних утворень. Уздовж північних відрогів по березі Байкалу і лівому березі річки Селенги проходять Транссибірська магістраль і федеральна траса Р258 «Байкал».

Схили Хамар-Дабана, що примикають до південно-західного берега Байкалу, є найвологішим місцем Прибайкалля (близько 1300 мм опадів на рік) і відрізняються багатою рослинністю; на гірських масивах осьової частини хребта переважає рослинність Альпійських луків. Ліси переважно хвойні — сосна звичайна, модрина, сибірська сосна, ялиця, зустрічаються реліктові тополині ліси, березники. Більш верхні висотні яруси займають альпійські луки та чагарники, кедровий сланець і карликова береза.

Клімат північної частини Хамар-Дабана — байкальський, помірний і вологий, з опадами до 1300 мм на рік. Середня температура січня становить –16...–18 °C. Південний макросхил характеризується різко континентальним кліматом.

Природоохоронні території

У центральній частині Хамар-Дабана розташований Байкальський біосферний заповідник. На захід від нього,ув Закаменському районі Бурятії, знаходиться Сніжинський біологічний заказник (площа — 238,48 тис. га). Західна частина Хамар-Дабана, в межах Тункінського району Бурятії, входить до Тункинського національного парку.

Фауна

Основні мешканці:

• на суші — бурий ведмідь, олень, лось, олень-марал (ізюбр), кабарга сибірська, вовк, лисиця, вивірка, заєць, бурундук, глушець, горіхівка, дятел, орябок;
• в річках — харіус, ленок, таймень звичайний, плітка.

Вершини

Найвищою точкою Хамар-Дабана вважається гора Ханула (2371 м), проте у верхів'ях Утуліка є дещо вища вершина — Утулікська Підкова (або Субутая, 2396 м). Найбільш популярним і доступним об'єктом є Пік Черського (2090 м). Щорічно його відвідують тисячі туристів. У центральній частині, в Байкальському заповіднику, виділяється вершина Сохор (2316 м).

Озера та ріки

На Хамар-Дабані багато різноманітних озер. Одне з найбільших і найпопулярніших — Соболине озеро. Менші озера — Патове озеро, озеро Серце, Чортове озеро.

Основні великі річки, освоєні для водного туризму:

• Утулік
• Сніжна
• Темник
• Хара-Мурин

В культурі

Хребту Хамар-Дабан присвячена однойменна пісня Юрія Візбора, написана в 1962 році.

• слайди
• 
  Байкальський заповідник, Хамар-Дабан, Альпійські луки
• 
  Вид на околиці Байкальська
• 
  Річка Утулік
• 
  Водоспад, пік Черського
• 
  Пік Черського
• 
  Байкал і Пік Черського
• 
  Рослинність
• 
  Вид на околиці Листвянки
• 
  Гребінь Піку Чекановського
• 
  Тайга

Література

• Мельхеєв М. М. Топоніміка Бурятії: Історія, система й походження географічних назв. — Улан-Уде : Бурятське книжне вид-во, 1969. — 185 с.
• Хороших П. П.  // Природа : журнал. — 1951. — № 3. — С. 55—58.
• Рослинність хребта Хамар-Дабан / Галазій Г. І. — Новосибірськ : Наука, 1988.

Посилання

• Природа Байкалу. Хамар-Дабан
• Природа Байкалу. Схема району Хамар-Дабан