Ханс Леесмент

Ханс Леесмент ест. Hans Leesment
Полковник Генерал-майор ( Естонія)
Загальна інформація
Народження	13 лютого 1873(1873-02-13) повіт Пярнумаа, Естонія
Смерть	26 серпня 1944(1944-08-26) (71 рік) м. Таллінн, Естонія
Alma Mater	Дерптський імператорський університетd
Військова служба
Приналежність	Естонія
Війни / битви	Війна за незалежність Естонії
Командування
президент Естонського Червоного хреста
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Хрест Свободи 3 класу 2 ступеня Кавалер ордена Орлиного хреста 2 класу (Естонія) Кавалер ордена Естонського Червоного Хреста 1 класу 1 ступеня Орден Святого Лазаря

Ханс Леесмент (ест. Hans Leesment, 13 лютого 1873, Естонія — 26 серпня 1944, м. Таллінн, Естонія) — лікар-офіцер Естонської армії під час війни за незалежність, президент Естонського Червоного хреста.

Життєпис

Народився в муніципалітеті Ванамійза. Навчався в муніципальній школі Яар'я-Веелікс, Пярнуській повітовій школі, Пярнуській гімназії та в 1893–1899 роках на медичному факультеті Тартуського університету.

У 1900 році отримав атестат повітового лікаря в Москві. З 1900 по 1902 рік працював лікарем у Пярну. З 1902 по 1904 роки вдосконалювався в Берліні, Франції та Петербурзі. У 1904-1905 роках брав участь у російсько-японській війні як військовий лікар.

У 1906–1907 роках — асистент жіночої консультації Тартуського університету, потім лікар жіночого та пологового відділення Пензенської губернської лікарні. У 1908—1914 роках — гінеколог у Таллінні та завідувач жіночим відділенням приватної клініки естонських лікарів і госпіталю Червоного Хреста, шкільний лікар.

З 1914 по 1917 роки брав участь у Першій світовій війні як військовий лікар. 20 липня 1916 року отримав контузію в Галичині.

У 1917–1918 — старший лікар 1-го Естонського полку та 1-ї Естонської дивізії.

У 1919–1940 роках був президентом Естонського Червоного Хреста. У 1922 році він знову пішов на військову службу і був призначений консультантом Талліннського військового центрального госпіталю. Звільнений у 1929 році, але в лютому 1933 року був знову зарахований і призначений консультантом Ради охорони здоров'я оборони, а через кілька місяців — членом Комітету охорони здоров'я оборони. У 1940 році звільнений з військової служби.

Належав до Християнсько-народної партії і кілька разів обирався депутатом Рійгікогу.

Помер у 1944 році внаслідок шлункової кровотечі і був похований на Старому Карловому кладовищі в Таллінні (нині це частина кладовища Сіселінна).

Джерела

• Isidor Brennsohn: Die Aerzte Estlands vom Beginn der historischen Zeit bis zur Gegenwart : ein biografisches Lexikon nebst einer historischen Einleitung über das Medizinalwesen Estlands, Hirschheydt, 1922 lk.475