Харківська психологічна школа
Ха́рківська психологічна шко́ла — неформальна назва спільноти радянських психологів, що виникла у Харкові на початку 30-х рр. минулого століття, і пов'язана, насамперед, з розвитком діяльнісного підходу в вивченні явищ людської психіки.
Початком існування Харківської психологічної школи послужило добровільне вигнання з Москви учнів Л. С. Виготського в ході т.зв. «дискусії початку 30-х рр.» в радянській психології та їх робота у Харкові на запрошення керівництва УРСР.
Логічним наслідком розвитку Харківської психологічної школи стало відкриття відділення психології в місцевому університеті. Це відділення — одне з небагатьох в колишньому СРСР, де з 1972 року готували професіоналів-психологів. Нинішній факультет психології ХНУ ім. Каразіна веде свою історію від основ закладених діячами Харківської психологічної школи.
Серед «харків'ян» найчастіше згадуються:
- засновники: О. Р. Лурія, О. М. Леонтьєв, О. В. Запорожець, М. С. Лебединський, Л. І. Божович;
- довоєнне покоління: П. Я. Гальперін, П. І. Зінченко, В. І. Аснін, Р. Д. Луков, К. Е. Хоменко та багато інших.
- повоєнне покоління: Г. К. Середа, С. П. Бочарова та б. ін.
На запрошення Наркомздраву УРСР, 1931 року О. Р. Лурія, О. М. Леонтьєв та О. В. Запорожець поступають на роботу в ряд наукових та освітніх закладів міста, Л. І. Божович оселяється та працює в Полтаві, але приїздила в столицю. Планувався переїзд самого Виготського. Він, однак обмежився нетривалими візитами. Коли й О. Р. Лурія повернувся до Москви, харківську групу очолив О. М. Леонтьєв.
Всеукраїнська психоневрологічна академія після відкриття в ній сектору психології (керівники: Лурія, Леонтьєв) та відділ психології в НДІ педагогіки стали дослідницькими базами учнів Виготського. Паралельно вони викладали в педагогічному інституті (завідувачі кафедри психології: Леонтьєв, Запорожець) та в Харківському інституті іноземних мов (нині — віповідний факультет ХНУ ім. Каразіна).
О. В. Запорожець перебував у Харкові до початку війни, О. М. Леонтьєв, попри щільний графік (викладання в Москві та Ленінграді), навідував свою групу.
Повоєнний розвиток Х.п.ш. пов'язаний, перш за все, з діяльнісним підходом, що прикладався до проблем психології розвитку та пам'яти. Лідером (після від'їзду Гальперіна в Москву) став П. І. Зінченко.
- Історія факультету психології ХНУ ім. Каразіна
- Біографічне дослідження О. О. Леонтьєва
- Леонтьев, А. Н. (1976/1986). Проблема деятельности в истории советской психологии, Вопросы психологии, 1986, № 4
- Запорожец А. В., Эльконин Д. Б. (1979). Вклад ранних исследований А. Н. Леонтьева в развитие теории деятельности // Вестник МГУ, Серия 14. Психология, № 4, с. 14—24
- Cole, M. (1980). Introduction: The Kharkov school of developmental psychology. In Soviet psychology, 18, 2
- Иванова Е. Ф. (2002). Харьковская психологическая школа 30-х годов: история создания и методологические принципы // Вісник Харківського університету, N 550, частина 1. Серія психологія, с. 97-98
- История Харьковской школы психологии на сайте психологического факультета Харьковского национального университета [1]
- Леонтьев А. А., Леонтьев Д. А., & Соколова Е. Е. (2005). Алексей Николаевич Леонтьев: деятельность, сознание, личность. Харьков и вокруг него. М.: Смысл, 2005. С. 8-141
- Соколова Е. Е. (2007). Линии разработки идей Л. С. Выготского в Харьковской психологической школе // // Культурно-историческая психология, 1, 2007
- Yasnitsky, A. & Ferrari, M. (2008). Rethinking the early history of post-Vygotskian psychology: the case of the Kharkov School. History of Psychology, 11(2), 101—121
- Yasnitsky, A. & Ferrari, M. (2008). From Vygotsky to Vygotskian Psychology: Introduction to the History of the Kharkov School. Journal of the History of the Behavioral Sciences, 44(2), 119—145.
- Ясницкий А. (2008). Очерк истории Харьковской школы психологии: период 1931—1936 гг. // Культурно-историческая психология, 3, 2008, с. 92-102
- Ясницкий А. (2009). Очерк истории Харьковской школы психологии: первая научная сессия Харьковского государственного педагогического института и появление «Харьковской школы психологии» (1938) // Культурно-историческая психология, 2, 2009, с. 95-106
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |