Харківці (Лубенський район)
| село Харківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Тер. громада | Пирятинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53040090430042778 |
| Облікова картка | Харківці |
| Основні дані | |
| Населення | 664 |
| Площа | 7,258 км² |
| Густота населення | 91,49 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 37022 |
| Телефонний код | +380 5358 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°15′59″ пн. ш. 32°35′11″ сх. д. / 50.26639° пн. ш. 32.58639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
104 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42 |
| Карта | |
  Харківці | |
 Харківці | |
| Мапа | |
| |
Харкі́вці — село в Україні, у у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 664 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Харківецька сільська рада.
Село Харківці розташоване за 2 км від лівого берега річки Удай, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Каплинці, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Високе, на протилежному березі — місто Пирятин.
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Харківецької волості Пирятинського повіту Полтавської губернії, мешкало 2194 особи, налічувалось 370 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялі будинки, 42 вітряні млини та 7 олійних заводів[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2813 осіб (1411 чоловічої статі та 1402 — жіночої), з яких 2797 — православної віри[2].
Впродовж 1923—1928 років село було адміністративним центром окремого Харківецького району Прилуцької округи.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[4].
- ПП «Удача».
- ПП «Лукулл».
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 942 особи, з яких 405 чоловіків та 537 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 651 особа[6].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,44 % |
| російська | 2,11 % |
| білоруська | 0,15 % |
| інші | 0,30 % |
- Матвєєва Леся Василівна — український історик.
- Мусієнко Єфросинія Артемівна — новатор сільськогосподарського виробництва, бригадир тракторної бригади Пирятинської МТС та колгоспу імені Свердлова Пирятинського району Полтавської області. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань.
- Павелко Віктор Гаврилович — український політик, один із лідерів військового руху в УНР, соратник Миколи Міхновського.
- Сенчило Микола Єлисейович — український письменник.
- Шахрай Василь Матвійович — член РСДРП (від 1913 р.), член Центрального виконавчого комітету рад України (1917—1918), провідний теоретик українського націонал-комунізму, автор ідеї Української комуністичної партії. Один із засновників червоного козацтва (формування отримало назву на противагу українському «Вільному козацтву» збройних сил Української Народної Республіки Рад (УНРР, УСРР) зі столицею в Харкові.
У Харківецькій середній школі у 1950-х роках навчався український поет-лірик Іван Переломов.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-175. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
 Населені пункти Пирятинського району | |
|---|---|
| Міста | |
| Села | Архемівка · Березова Рудка · Білоцерківці · Велика Круча · Верхоярівка · Вечірки · Високе · Вишневе · Вікторія · Грабарівка · Гурбинці · Давидівка · Дейманівка · Замостище · Заріччя · Ївженки · Калинів Міст · Каплинці · Кейбалівка · Кроти · Крячківка · Леляки · Мала Круча · Малютинці · Мар'їнське · Меченки · Могилівщина · Нові Мартиновичі · Новоселівка · Олександрівка · Першотравневе · Повстин · Прихідьки · Рівне · Сасинівка · Смотрики · Теплівка · Усівка · Харківці · Червоне · Шкурати · Яцини |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |