Перейти до вмісту

Харківщенко Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Ігор Харківщенко
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Олександрович Харківщенко
Народження 17 січня 1967(1967-01-17) (58 років)
  Одеса, УРСР
Зріст 178 см
Вага 73 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
СРСР «Чорноморець» (О)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983—1984 СРСР «Чорноморець» (О) 0 (0)
1985—1992 СРСР/Україна СКА (О) 262 (12)
1993 Україна «Норд АМ Поділля» 33 (2)
1994—1995 Україна «Верес» 47 (2)
1995—1996 Україна «Буковина» 38 (0)
1996—1997 Україна «Дніпро» 33 (4)
1997 → Україна «Дніпро-2» 1 (0)
1998 Росія «Газовик-Газпром» 7 (0)
1998 → Болгарія «Левський» 3 (0)
1999 Болгарія ЦСКА (Софія) 2 (0)
1999 Болгарія «Ботев» (В) ? (?)
2000 Росія «Металург» (Л) 23 (0)
2001 Молдова «Шериф» (Т) 19 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2007—2008
2018—2019
2020—2021 		Росія «Сахалін»
Україна «Минай»
Україна «Нива» (Теребовля)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігор Олександрович Харківщенко[1] (нар. 17 січня 1967, Одеса, УРСР) — радянський, український та російський футболіст, захисник, згодом — тренер.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи одеського «Чорноморця». Перші тренери — Матвій Черкаський та І. Іваненко. У 1983 році розпочав кар'єру в резервній команді «Чорноморця». У 1985 році перейшов до одеського СКА, кольори якого захищав протягом 8-ми років. На початку 1993 року підсилив склад хмельницького «Норд АМ Поділля». Під час зимової перерви сезону 1993/94 років став гравцем рівненського «Вереса», який виступав в еліті українського футболу. Сезон 1995/96 років провів у чернівецькій «Буковині». Влітку 1996 року отримав запрошення від дніпропетровського «Дніпра». Під керівництвом В'ячеслава Грозного Ігор був капітаном команди[2].

На початку 1998 року виїхав до Росії, де протягом півроку грав у клубі «Газовик-Газпром» (Іжевськ). Влітку 1998 року переїхав до Болгарії, де під керівництвом В'ячеслава Грозного захищав кольори клубу «Левський»[3]. Харківщенко розпочинав свої виступи в команді як гравець основного складу, але зігравши 3 матчі в групі «А» решту часу лікував свої травми. У 1999 році перейшов до одвічного ворога «блакитних», софійського ЦСКА. Таким чином захисник став першим легіонером, який встиг зіграти в складі обох столичних грандів болгарського футболу. У складі «армійців» українець не зміг закріпитися й розчарувавши тренерський штаб залишив команду[4]. Після відходу з софійського ЦСКА деякий час виступав у «Ботеві» (Враца). У 2000 році виступав в російському «Металурзі» (Липецьк). Під час зимової перерви сезону 2000/01 років перейшов молдовського клубу «Шериф» (Тирасполь). Після року виступів у Молдові повернувся до України, де виступав в одеських аматорських командах «Ласуня», ІРІК, «Сигнал» та «Іван». У 2005 році завершив кар'єру гравця.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Спочатку допомагав В'ячеславу Грозному тренувати «Арсенал» (Київ), «Металург» (Запоріжжя) та «Терек» (Грозний). У 2007—2008 роках працював у тренерському штабі южносахалінського «Сахаліна». З січня 2010 року працював на посаді асистента головного тренера овідіопольського «Дністра»[5]. З 2013 по 2016 рік працював асистентом головного тренера в ужгородській «Говерлі».

2018 року очолив ужгородський «Минай», який розпочав виступи в другій лізі України. У серпні 2018-го після матчу проти «Вереса» відзначився емоційним сексистським висловлюванням про головного суддю зустрічі Крістіну Козорог: «Якщо жінка не розбирається у футболі, їй треба народжувати дітей. Народжувати дітей, а не судити матчі»[6]. ФК «Минай» засудив слова тренера, а також оштрафував його[7].

31 серпня 2020 керівництво теребовлянської «Ниви» представило футболістам нового головного тренера — Ігоря Харківщенка[8].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Профіль футболіста на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги
  2. ↑ Вячеслав Грозни: Левски има нужда от диктатор като мен. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017. [Архівовано 2017-09-12 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Защитниците са хит на футболния ни пазар
  4. ↑ А група: купуваме скъпо, връщаме безплатно
  5. ↑ Тренер ФК «Дністер» - Ігор Олександрович Харковщенко. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 12 вересня 2017. [Архівовано 2015-07-03 у Wayback Machine.]
  6. ↑ http://nkveres.club/novini/igor-kharkovshchenko-iakshcho-zhinka-ne-rozbiraietsia-u-futboli-
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-08-30 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Нива (Теребовля, Тернопільська обл.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021. [Архівовано 2021-10-23 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харківщенко_Ігор_Олександрович&oldid=43926436