Хаста-Баш
| Хаста-Баш | |
|---|---|
 | |
| 44°26′26″ пн. ш. 34°03′31″ сх. д. / 44.4406° пн. ш. 34.0587° сх. д. | |
| Витік | Ай-Петрі |
| • координати | 44°26′26″ пн. ш. 34°03′31″ сх. д. / 44.4406° пн. ш. 34.0587° сх. д. |
| • висота, м | 500 м |
| Гирло | Чорне море |
| • координати | 44°25′19″ пн. ш. 34°04′26″ сх. д. / 44.422° пн. ш. 34.074° сх. д. |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 2,45 км |
| Площа басейну: | 1,6 км² |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі  | |
Хаста́-Ба́ш (також Хастаба́ш; крим. Hasta Baş) — річка в Криму довжиною 2,45 кілометра з площею басейну 5,63 км²[1] (за іншими даними — 3,7 км завдовжки і водозбором 1,6 км²[2], на території Ялтинського району.
Витік річки — карстове джерело Хастабаш, розміщене під кручею Ай-Петрі, на висоті понад 500 м[3]. Хаста-Баш в перекладі з кримськотатарської «хвора голова» (хаста — «хворий», баш — «голова»)[4], джерелу приписували цілющі властивості, про які була складена легенда[5].
Особливість джерела і всієї річки в тому, що середньорічний стік в кілька разів перевищує обсяг опадів, що випадають в цій місцевості за рахунок вологи, що конденсується в карстових порожнинах Ай-Петрі.[6]. У нижній частині річка протікає по східній околиці Алупки і впадає в море з східного боку мису Комунарів.
- ↑ Рескомводгосп АРК . Хаста-Баш[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Реки південного берега Криму. Дещо про Крим. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 1 квітня 2014. [Архівовано 2015-07-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Джерело Хаста-Баш на карті. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 10 червня 2014. [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Топонімічний словник Криму. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ Легенда про джерело Хаста-Баш. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014. [Архівовано 2014-07-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Джерело Хастабаш. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 10 червня 2014. [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.]
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 588
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |