Хачатурян Арам Ілліч

Хачатурян Арам Ілліч
вірм. Արամ Խաչատրiան рос. Арам Хачатурян
Народився	24 травня (6 червня) 1903 Тифліс, Російська імперія або Коджорі, Тифліський повітd, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер	1 травня 1978(1978-05-01)[…] (74 роки) Москва, СРСР[…]
Поховання	Пантеон імені Комітаса
Країна	СРСР
Національність	вірмени
Діяльність	композитор класичної музики, диригент, музичний педагог, хореограф, музикознавець, викладач університету, піаніст, кінокомпозитор, педагог, політик, віолончеліст
Галузь	музика до фільму, академічна музика, балет, симфонія, камерна музика, сценічна музика, балет, класична музика і концерт
Alma mater	Московська консерваторія (1934), МДУ, Музичне училище імені Гнесіних (1929), Московська консерваторія (1936) і Російська академія музики імені Гнесіних
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства (1965)
Вчителі	Глієр Рейнгольд Моріцевич
Відомі учні	Тарівердієв Мікаел Леонович і Nobuo Teraharad
Знання мов	російська, вірменська і англійська
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Російська академія музики імені Гнесіних
Членство	Спілка композиторів СРСР, Академія мистецтва НДРd і Радянський комітет захисту мируd (1978)
Роки активності	1926 — 1978
Жанр	академічна музика, балет, концерт, симфонія і камерна музика
Magnum opus	Piano Concertod і Masquerade
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС (1978)
Конфесія	атеїзм
Брати, сестри	Suren Khachatryand
У шлюбі з	Nina Makarovad
Автограф
Нагороди	Народний артист Грузинської РСР (1963)
IMDb	ID 0006154
Сайт	khachaturian.am
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ара́м Іллі́ч Хачатуря́н (вірм. Արամ Խաչատրյան, рос. Арам Хачатурян; 24 травня (6 червня) 1903, Тбілісі — 1 травня 1978, Москва) — композитор, диригент, педагог, музично-суспільний діяч, народний артист СРСР (1954), Герой Соціалістичної Праці (1973), академік АН Вірменської РСР (1963). Дядько Карена Хачатуряна.

Біографія

Був четвертим сином у родині бідного ремісника. 1921 року разом із групою вірменської молоді А. Хачатурян виїхав у Москву і вступив на підготовчі курси Московського університету, потім став студентом факультету фізики й математики. Через рік 19-літній Хачатурян вступив у Гнесінське музичне училище.

Саме в ті роки Хачатурян уперше в житті потрапив на симфонічний концерт і був вражений музикою Л. Бетховена і Рахманінова. «Танець для скрипки і фортепіано» став першою роботою композитора. «Як і всі скрипалі, я пишаюся тим, що перша серйозна робота А. Хачатуряна, його „танець“, був написаний для скрипки. Композитор відчуває скрипку, як дійсний майстер — віртуоз», — сказав Давид Ойстрах про Хачатуряна.

1929 року Хачатурян вступив у симфонічний клас Московської консерваторії, яку блискуче закінчив 1934 року і вступив до аспірантури. Ще до студентських років відносяться такі його твори, як пісня-поема для скрипки з фортепіано (1929), токата для фортепіано (1932), тріо для фортепіано, скрипки й кларнета (1932). Далі Хачатурян написав 1-ю симфонію (1934), концерти з оркестром для фортепіано (1936) і для скрипки (1940). Під час Другої світової війни працював на всесоюзному радіо, писав патріотичні пісні й марші.

У 1939 році Хачатурян написав перший вірменський балет «Щастя». Але вади лібрето балету змусили переписати більшу частину музики, і в такий спосіб «народилася» «Ґаяне». Прем'єра балету відбулася у важкі роки Другої світової війни, узимку (3 грудня 1942 року). В 1943 році за цей балет Хачатурян одержав сталінську премію першого ступеня — одну з найвищих нагород того часу в сфері культури. Через дуже короткий час після прем'єри цей балет завоював всесвітню славу. Балет «Спартак» став найбільшою роботою Хачатуряна після війни. Партитура балету була завершена в 1954 році, а в грудні 1956 року відбулася прем'єра. Відтоді цей балет став «частим гостем» на найкращих сценах світу.

Одночасно Хачатурян працював у театрі й кіно: «Маскарад», «Зангезур», «Пепо», «Володимир Ілліч Ленін», «Російська проблема», «Секретна Місія», «у них є Батьківщина», «адмірал Ушаков», «Джордано Бруно», «Отелло», «Сталінградська битва» та інших. З 1950 року Хачатурян виступав як диригент, гастролював з авторськими концертами в багатьох містах СРСР і за кордоном.

З 1950 року викладав композицію в Московській консерваторії і в інституті ім. Гнесіних (з 1951 — професор). Серед його учнів — А. Я. Ешпай і М. Л. Тарівердіев. З 1957 року А. І. Хачатурян займав пост секретаря Спілки композиторів СРСР.

Твори

Балети

• Щастя (Счастье) — Балет у трьох частинах з епілогом, 1939
• Ґаяне (Гаянэ) — Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1942, редакція 1952, 1957
• Спартак — Балет у чотирьох частинах з епілогом, 1954, прем'єра: Ленінград 1956

Для симфонічного оркестру

• 3 симфонії (1934, 1944, 1947)
• Танцювальна сюїта1933
• Два танці — 1935
• Ода пам'яті В. І. Леніна — 1949
• Сталінградська битва — 1949
• Урочиста поема — 1952
• Вітальна увертюра (Приветственная увертюра) — до відкриття XXI з'їзду КПРС, 1958

Сюїти

• Сюїта з балету «Щастя» № 1 — 1939
• Сюїта з балету «Щастя» Nr.2 — 1939
• Сюїта з балету «Гаяне» № 1 — 1943
• Сюїта з балету «Гаяне» № 2 — 1943
• Сюїта з балету «Гаяне» № 3 — 1943
• Сюїта з музики до спектаклю «Маскарад» — 1943
• Сюїта з музики до фільму «Сталінградська битва» — 1949
• Сюїта з музики до спектаклю «Валенсіанська вдова» — 1953
• Сюїта з балету «Спартак» № 1 — 1955-57
• Сюїта з балету «Спартак» № 2 — 1955-57
• Сюїта з балету «Спартак» № 3 — 1955-57
• Сюїта з музики до спектаклю «Лермонтов» — 1953
• Сюїта з балету «Спартак» № 4 — 1967

Для духових оркестрів

• Марш для духового оркестру № 1 — 1929
• Марш для духового оркестру № 2 — до десятиліття Вірменської РСР, 1930
• Обробка вірменських народних пісень — для духового оркестра, 1933
• Обробка узбецьких народних пісень — для духового оркестра, 1933
• Героям Вітчизняної війни — марш для духового оркестра, 1942
• Марш Московської Червонопрапорної міліції — 1973

Для інструментів соло з оркестром

• Концерт для фортепіано з оркестром — 1936
• Концерт для скрипки з оркестром — 1940
• Концерт для віолончелі з оркестром — 1946
• Рапсодія для віолончелі з оркестром — 1961/62
• Рапсодія для скрипки з оркестром — 1963
• Рапсодія для фортепіано з оркестром — 1967

Вокально—інструментальні твори

• Поема про Сталіна (1938)
• Три арії (Поема, Легенда, Дифірамб), для високих голосів і оркестру (1946)
• Ода радості для солістів з оркестром (1956)
• Балада про Батьківщину, для солістів з оркестром (1961)

Камерно-інструментальні твори

• Танок B-Dur op.1 — для скрипки і фортепіано, 1926
• Пісня-поема (на честь ашугів) — для скрипки і фортепіано, 1929
• Allegretto — для скрипки і фортепіано, 1929
• Струнний квартет (1931)
• Тріо для кларнету, скрипки і фортепіано (1932)
• Сюїта — для альта і фортепіано, 1929-32
• Танок — для балалайки і домри, 1929-32
• Подвійна фуга — для струнного квартету, 1932
• Скрипкова соната — 1932

Для інструментів соло

Для фортепіано

• Поема (1925)
• Поема (1926)
• Вальс-етюд (1926)
• Andantino (1926)
• Варіації на тему Сольвейґ (1928)
• 7 речетативів і фуг (1928, 1966)
• Хореографічний вальс (1944)
• Три п'єси (Ostinato, Романс, Фантастичний вальс) (1945)
• Альбом для дітей № 1 (1947)
• Вальс-маскарад (1952)
• Сонатіна (1959)
• Соната (1961)
• Альбом для дітей № 2 (1965)

та інші твори

Для струнних інструментів

• Соната-фантазія C-Dur — для віолончелі соло, 1974
• Соната — для скрипки соло, 1975
• Соната — для альта соло, 1976

Інше

• Пісні
• Музика до вистав і кінофільмів
• Транскрипції

Нагороди

Арам Хачатурян — лауреат Сталінської (1941, 1943, 1946, 1950), Ленінської (1959) і Державної премій (1971), Державної премії Вірменської РСР (1965). Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1946), медалями.

31 жовтня 2006 р. у Москві відкритий пам'ятник Араму Хачатуряну. Скульптор Георгій Франгулян і архітектор Ігор Воскресенський. У церемонії відкриття брали участь президент Вірменії Роберт Кочарян, мер Москви Юрій Лужков і дружина російського президента Людмила Путіна.

Див. також

• 4802 Хачатурян — астероїд, названий на його честь.

Джерела

• Хачатурян Арам Ілліч [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)