Хачкар
Хачка́р (вірм. խաչքար, дослівно «хрест-камінь») — різновид вірменських пам'ятників, кам'яна стела з різьбленим зображенням хреста, зазвичай встановлюється при дорогах, монастирях, всередині та на фасадах храмів.
Всього на території Вірменії налічується кілька тисяч хачкарів, кожен відрізняється своїм неповторним візерунком, хоча всі візерунки зазвичай витримані в єдиному стилі.
У доісторичний період у горах, біля витоків річок, біля меж поселень та доріг споруджувалися кам'яні стели — «Вішапи», які вважають попередниками хачкарів, — народ бачив в них зачарованих героїв своїх міфів і переказів. Ці споруди являли собою своєрідну розмітку обжитої людиною землі. Вони були покриті різьбленням із зображенням птахів, баранячих голів зі шкірою, клинописом.
В епоху Урарту царі стали встановлювати вертикальні кам'яні плити, які розповідають світові про їх завоювання і закони[1]. Подібні стели будувалися також у період еллінізму за перших династій вірменських царів Арташесидів. У той час вже була сформована технологія будівництва хачкарів: в масивному кам'яному блоці — постаменті, видовбували отвір, у який вертикально ставився камінь з вже нанесеним на нього написом і візерунком.
Урартійські та елліністичні пам'ятники стали прообразом перших християнських хачкарів, що з'явилися відразу після прийняття християнства, і були покликані засвідчити християнську віру.
У різних місцях Вірменії (вперше — на схилах Арагацу) були знайдені високі стели з рельєфами, іноді з горельєфами, швидше за все пов'язані з похоронними обрядами.
Сюжети таких зображень традиційні: Григорій Просвітитель, цар Трдат III, який ув'язнив Просвітника й умертвив святих дів Хріпсіме та Гаяне і за це перетворений разом зі своїм почтом в стадо свиней, Данило в рові лева, три отроки в вогненній печі, рідше — Хрещення і Розп'яття.
У більшості стели мали двочастинну (постамент і вертикаль) або тричастинну (щабель, постамент і вертикаль) будову.
Найдавніший датований хачкар на території Республіки Вірменії належить до 879 року[2], а на території Нагірно-Карабаської Республіки — 853 і 866 років[2]
-
Хачкар у монастирі Санаїн
-
Хачкар у монастирі Агарцін у Вірменії
-
Хачкар в стіні церкви Сурб Саркіс (Феодосія)
-
Хачкар біля церкви Нор Ечміадзін, Тбілісі
- ↑ www.fluteric.info. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 3 жовтня 2009.
- ↑ а б Мемориальные памятники средневековой Армении Хачкары IX—XIII веков (Академия наук Армянской ССР, Институт археологии и этнографии), Изд. АН Арм. ССР, Ер., 1984, стр., 13 (вірм.)