Хаїт Валерій Ісаакович

Валерій Хаїт
Хаїт Валерій Ісаакович
Ім'я при народженні	Валерій Ісаакович Хаїт
Народився	19 березня 1939(1939-03-19) Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область,  УРСР
Помер	1 лютого 2025(2025-02-01) (85 років)
Поховання	Новоміське кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	Єврей
Діяльність	журналіст, письменник, редактор, телеведучий, поет, учасник КВК
Alma mater	Одеська державна академія будівництва та архітектури
Мова творів	російська
Напрямок	сатира, гумор
Членство	Всесвітній клуб одеситів і Q4224179?
Діти	Хаїт Ростислав Валерійович
Нагороди	премія «Золотий Остап»

Вале́рій Ісаа́кович Хаї́т (19 березня 1939, Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область — 1 лютого 2025 Одеса) — український російськомовний драматург, журналіст, поет, прозаїк, редактор, сатирик, телеведучий, член Союзу письменників СРСР. У 1960-х роках був капітаном одеської команди КВК; лауреат премії «Золотий Остап». Жив у Одесі.

Життєпис

1956 року закінчив середню школу Білгорода-Дністровського. Протягом 1961—1971 років працював у інституті «Укржилпроект».

В 1966—1970 роках — капітан збірної команди КВК Одеси «Одеські трубочисти». Чемпіон Всесоюзного КВК 1967 року. 1971 року закінчує Одеський інженерно-будівельний інститут. Десять років відпрацював як інженер-проектувальник в «Укржитлобуді». Художній керівник одеських команд — чемпіонів Всесоюзного КВК в сезонах 1971—1972 («Ділові люди») та 1986—1987 років — «Перша команда одеських джентльменів».

Був співавтором ідеї та одним з організаторів одеських Гуморин в 1973—1976 та 1988—1995 роках. 1974 року в газеті «Вечірня Одеса» були надруковані його перші вірші для дітей. У 1986 році на прохання свого колеги Бориса Зільбермана погодився очолити команду Одеського медичного університету, з якою він брав участь у КВК протягом 1986—1990 років, та на базі якої у 1991 році була створена програма «Джентльмен-шоу».

1988 року заснував «Клуб одеських джентльменів». Був віце-президентом «Всесвітнього клубу одеситів» (з 1990 року), з 1997 року працював головним редактором одеського гумористичного журналу «Фонтан». У 1999—2000 роках — автор та ведучий телепередачі «Фонтан-клуб» на телеканалі 1+1 — загалом 50 випусків.

Помер 1 лютого 2025 року в Одесі у віці 85 років.

Громадянська позиція

Під час повномасштабного вторгнення РФ до України на сторінках гумористичного журналу «Фонтан» підтримував Україну у своїх колонках:

Ось вже майже чверть століття редактор журналу «Фонтан». А всього мені виповнилося 19 березня (тобто, вже у дні війни) 83 роки. Що я можу? Хтось скаже, що коли впертий та закомплексований пахан гонить свої zомбовані орди в Україну, коли гинуть цивільні та стираються із землі древні міста, випускати гумористичний журнал не дуже доречно. Але боротися з абсурдом (а те, що відбувається, інакше не назвеш!) можна, погодьтеся, лише одним способом: продовжувати робити те, до чого ти зобов'язаний, що краще всього вмієш. Славні українські воїни подають у цьому найбільш переконливий приклад – вони безстрашно відбивають атаки загарбників, демонструючи при цьому не лише героїзм, але і блискуче уміння це робити. Саме тому ми і вирішили, недивлячись ні на що, продовжувати випускати «Фонтан» і далі. Противопоставляючи затіяному Путіним абсурду здоровий глузд, до складу якого гумор, як невід'ємна частина нормального людського стану, обов'язково входить. І потім, як казав Довлатов, головне — не додавати зла у світі…

Пізніше у сатиричній манері розписав власну версію спеціальної операції спецслужб по знищенню Росії, яка, за його версією, розпочалася ще у 1999 році (з моменту призначення наступником Єльцина Володимира Путіна) на очах у більшості населення.

Творчість

Написав п'єси (разом з Г. Голубенком та Л. Сущенком):

• «Старі будинки»;
• «Король скрипалів»;
• «Подорож на Місяць».

Також вийшли друком

• 1989 — поезії «До запитання», «Одеса», «Маяк»;
• 1993 — «Старі будинки» — разом з Г. Голубенком і Л. Сущенком (п'єса та театральні пародії);
• 1995 — прозові твори «Пробудження»;
• 1996 — поезії «Коло», Одеса, «Астро-принт»;
• 1999 — збірник «Частка жарту — вибране з почутого»;
• 2003 — «Частка жарту» — разом з Маріанною Гончаровою;
• 2006 — «Частка жарту» — разом з Юлією Хаїт;
• 2011 — «Дідусь танцює на балконі…».

Родина

• Дружина Юлія — є співавтором творів Валерія Хаїта.
• Старший син — Хаїт Євген Валерійович, був чемпіоном Всесоюзного КВК 1987 року, один з авторів та учасників «Джентльмен-шоу» (помер 21 січня 2024 року).
• Молодший син — Хаїт Ростислав Валерійович — автор, актор та продюсер Московського комічного квартету «Квартет І».

Джерела та посилання

• http://jbooks.mobi/Author_828.html [Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.]
• http://www.ironicpoetry.ru/autors/hait-valeriy/ [Архівовано 5 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Велика біографічна енциклопедія(рос.) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.odessa.ua/ru/news/19962/ [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Одеський гумористичний журнал «Фонтан» [Архівовано 27 лютого 2016 у Wayback Machine.] — редагується Валерієм Хаїтом з початку заснування у 1997 р.