Хвача
Термін хвача або хвачха (화차; 火車) (вогневий візок)[1] позначав багаторазову ракетну зброю та органну гармату подібної конструкції, які були розроблені в Кореї у XV столітті. Перший варіант вистрілював від одної до двохсот стрілецьких ракет[2][3], тоді як останній вистрілював кілька десятків стріл або штирів зі стволів гармати. Термін використовувався для позначення інших воєнних фургонів або іншої перевозної артилерії, на кшталт тої, яку розробив Байон Іджунг у 1590-х роках.
Ця зброя була помітно застосована для захисту Корейського півострова проти японців, які двічі вторгалися в Корею протягом 1590-х років[4]. Деякі історики Східної Азії вважають, що цей технологічний прорив, поряд із кораблем-черепахою в середині XVI століття, мав особливий ефект під час війни[5].
Сьогодні хвачі можна зустріти в корейських музеях, національних парках та популярній культурі.
Структура хвачі була дуже схожа на коляску з мобільним дерев'яним пусковим пристроєм на вершині, що містив від 100 до 200 циліндричних отворів, у яких було розміщено запалювачі, подібні до того, як це було в саєнчонгтонг (사전 총통)[6].
Боєприпаси, які були схожі на давньокитайські вогняні стріли, складалися з довгої стріли довжиною 1.1 м із паперової трубки, заповненої порохом і прикріпленої до ствола трохи нижче наконечника. За один залп завантажували та запускали приблизно 100 снарядів[6] на дистанцію до 2000 м.
На відміну від гармат або мінометів, застосовуваних на західних фронтах в XVI столітті, для яких були потрібні важкі залізні кулі, хвачі вистрілювали стріли, які були тонкими і легкими, що робило його високоманевреним облоговим озброєнням[7].
- ↑ Transactions of the Royal Asiatic Society, Korea Branch (англ.). The Branch. 2003.
- ↑ KIM, Myung Oak; JAFFE, Sam (30 квітня 2010). The New Korea: An Inside Look at South Korea's Economic Rise (англ.). AMACOM. ISBN 978-0-8144-1490-3.
- ↑ Haskew, Michael E. (9 грудня 2008). Fighting Techniques of the Oriental World: Equiptment, Combat Skills, and Tactics (англ.). Macmillan. ISBN 978-0-312-38696-2.
- ↑ R. G. Grant (2011). Commanders. Dorling Kindersley Ltd. с. 117.
- ↑ Ki-Baik, Lee; Schultz, Edward J. (September 2005). New History of Korea (2nd ed.). US: Harvard University Press. p. 518. ISBN 978-0-674-61576-2
- ↑ а б 화차. 다음 백과 (кор.). 3 квітня 1999. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Reynolds, Wayne (November 2001). Siege Weapons of the Far East: Ad 612—1300 (1st ed.). US: Osprey Publishing. p. 48. ISBN 978-1-84176-339-2.
 | Fandom (англ.) |
|---|---|
| Нормативний контроль |