Хвіртка в стіні (оповідання)
| Хвіртка в стіні | ||||
|---|---|---|---|---|
| The Door in the Wall | ||||
| Автор | Герберт Уеллс | |||
| Мова | англійська | |||
| Написано | 1906 | |||
| Опубліковано | 1906 | |||
| Видання | 1911 | |||
| Переклад | Хвіртка в стіні; Двері в стіні | |||
|
| ||||
«Хвіртка в стіні» (англ. The Door in the Wall; інша українська назва — «Двері в стіні») — оповідання англійського письменника Герберта Веллса, вперше надруковане 14 липня 1906 року в газеті «Дейлі кронікл»; перші окремі книжкові видання в збірці «Хвіртка в стіні та інші оповідання» (1911) та в збірці, виданій того ж року в США, «Країна сліпих та інші оповідання» (1911)[1].
«Хвіртка в стіні» оцінюється читачами та критиками як одне з найкращих оповідань Герберта Веллса. Основна ідея твору, до якої автор повертався неодноразово в своїй творчості, — популярна на початку XX ст. тема конфлікту між уявою та раціональністю, протиставлення естетики та науки і важкий вибір між ними. В цьому оповіданні автор по-новому обігрує тему втечі в альтернативні світи, яку раніше розглядав в оповіданні «Містер Скелмерсдейл у чарівній країні» (1901) та романі «Морська дама» (1902).
Оповідання містить деякі деталі біографії автора та торкається поточних політичних подій 1906 року.
Оригінальне оповідання складається з чотирьох частин.[2]
Оповідь ведеться від імені якогось Роджерса, якому розповів цю історію його старий приятель по коледжу Лайонел Воллес.
Історія почалася, коли Лайонел Воллес мав п'ять років. На прогулянці він вийшов із двору і блукав вулицями Лондона, поки не натрапив на високу білу стіну з зеленими дверима в ній. Перед дверима лежало свіже зелене листя, хоча була осінь. Двері одночасно вабили й лякали; після довгих коливань Воллес зважився відкрити їх і увійшов.
Він опинився в чудовому саду, що простягався на всі боки до горизонту. Сад був сповнений дивовижними тваринами, в ньому гуляли привітні і доброзичливі люди. Діти, з якими він зразу ж подружився, із задоволенням грали з ним. Хлопчика охопило відчуття радості, достатку і щастя, яке, здавалося, було в самому повітрі цього саду; у нього з'явилося відчуття, що він нарешті повернувся додому. Він зразу ж забув про своє колишнє життя, батьків, обов'язки, дисципліну і страхи.
Потім з'явилася жінка, вона відвела хлопчика і показала йому чудову книгу, на сторінках якої Воллес побачив усі події, що відбулися в його житті від народження і до моменту, коли він опинився перед зеленими дверима. Йому захотілося побачити, що написано в книзі далі. Жінка спочатку не дозволяла йому це зробити, але потім поступилася. Перегорнувши сторінку, хлопчик побачив лондонську вулицю і себе, що плаче, на ній. Наступного моменту він зрозумів, що дійсно стоїть на лондонській вулиці; він хотів повернутися в сад, але стіни з дверима не було.
Хлопчик розплакався, полісмен відвів його додому. Його оповіданню про те, що трапилося, не повірили, батько вперше побив його за брехню. Лайонелу заборонили говорити про сад і навіть відібрали книги з казками, сказавши, що в нього й так «занадто жива уява». Спочатку він дуже страждав і постійно мріяв повернутися в сад, але з часом звик до думки, що його пригода була тільки сном.
Коли Воллес навчався в школі, він з приятелями часто грали в «Північно-західний прохід»: потрібно було вийти з дому в школу на 10 хвилин раніше, звернути зі звичної дороги, щоб опинитися в незнайомому місці, і звідти знайти дорогу до школи, не спізнившись до початку занять. Одного разу під час такої гри Воллес натрапив у провулку на білу стіну і зелені двері в ній, саме такі, як у дитинстві. Йому дуже хотілося увійти в двері, але він побоявся спізнитися в школу і вирішив, що повернеться пізніше.
Воллесу ніяк не вдавалося повернутися до стіни з дверима, його постійно щось відволікало, при цьому він весь час думав про чудовий сад. Не в силах тримати це в собі, він розповів таємницю одному з учнів, а той розбовкав усій компанії, в якій вони спілкувалися. Від Воллеса зажадали довести свої слова: відвести всю компанію до стіни і дверей. Він відчував, що нічого не вийде, але змушений був підкоритися. На місці, яке він запам'ятав, не було ні стіни, ні дверей, ні саду. Воллеса побили. Після цього він багато разів наодинці шукав чарівні двері, але так і не знайшов.
Втретє Воллес побачив двері в сад у 17 років, коли їхав на вступний іспит до університету: двері швидкоплинно з'явилися за вікном кеба. Першою думкою було кинутися до дверей, Воллес гукнув кебмену зупинитися, але подумав, що запізнення на іспит поставить під удар його майбутню кар'єру, і розпорядився їхати далі. Воллес успішно склав іспит і навіть отримав за це рідкісну похвалу батька, але залишився сумнів: чи коштувала майбутня кар'єра такої жертви?
Воллес навчався, потім робив кар'єру, досяг чималих успіхів. Він неодноразово зустрічав на своєму шляху зелені двері, але так і не увійшов у них: він був молодим, активним, намагався брати від життя все, і на тлі реальності дитячі спогади про чарівний сад і чудесні ігри вже не здавалися настільки звабливими; до того ж кожного разу, коли він бачив двері, він кудись поспішав.
До сорока років Воллес вже майже всього домігся, став утомлюватися від життя і втрачати до нього інтерес. Чудові двері час від часу зустрічалася йому, але все рідше. Воллес клявся собі, що наступного разу неодмінно увійде в двері, але так і не зробив цього, знову і знову знаходячи причини для поспіху. Останнього разу йому довелося вибирати між дверима і бесідою з людиною, від якої залежало, чи увійде Воллес в уряд: Воллес знову вибрав справи, і відтоді двері перед ним більше не з'являлись.
Воллес розповідає оповідачеві, що відчуває: двері більше не з'являться на його шляху. Наступного вечора він вирушає зі служби додому пішки. Вранці його знаходять мертвим у глибокій будівельній траншеї. Траншея була обнесена високим парканом, але двері в ньому, призначені для робітників, на ніч через недогляд залишили незачиненими. Все виглядає як пересічний нещасний випадок: Воллес у темряві або помилився дорогою, або прийняв незачинені двері в паркані за «свої» зелені двері, увійшов у них і впав у траншею. Але оповідач висловлює надію, що таким чином Воллес все-таки потрапив туди, куди прагнув. Оповідання закінчується словами: «Але хто знає, що йому відкрилося?».
1990 року на студії Союзтелефільм за оповіданням створено однойменний короткометражний мультфільм, режисер Борис Акулінічев.
- Хлопці — створіння з химерними почуттями.
- Суто англійська сором'язливість, що так часто охоплює нас, коли доводиться говорити про щось зворушливе, сумне чи прекрасне.
- A Study Guide for H.G. Wells's Door in the Wall. Gale, 2017.
- Лучицька М. Є. Ретроспективна нарація-сповідь в оповіданні Г. Дж. Уеллса «The door in the wall» // Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). — Кіровоград, 2016. — Вип. 145. — С. 452—456.
- The Door in the Wall, and Other Stories by H. G. Wells [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] в Електронній бібліотеці Gutenberg
- Герберт Уеллс. Двері в стіні. У кн.: Герберт Уеллс. У безодні: Оповідання. — К.: Веселка, 1988 [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.].
- Герберт Уеллс. Хвіртка в стіні (Ізборник, 2019) [Архівовано 15 грудня 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ Terry W. Thompson. «The Door in the Wall»: H. G. Wells's Paean to the Victorian Age [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // ANQ: A Quarterly Journal of Short Articles, Notes and Reviews. — Volume 31, 2018. — Issue 4. — P. 248.
- ↑ H. G. Wells. [1] Архівовано з джерела 22 червня 2017