Хибні двері
Хибні двері — подоба дверей з лиштвою, в якому дверний проріз, будучи закладений, є неглибокою нішою[1]. Можуть бути вирізані або намальовані на стіні. Поширений архітектурний елемент в гробницях Стародавнього Єгипту і донурагічної Сардинії. Пізніше хибні двері також зустрічаються в етруських гробницях, а за часів Стародавнього Риму їх використовували в інтер'єрах житлових будинків і гробницях.
Стародавні єгиптяни вірили, що між світами живих і мертвих розташовані хибні двері, через які може проходити божество або дух померлого[2]. Хибні двері зазвичай були основою сердабу[ru] гробниці, де родичі залишали підношення покійному на спеціальній жертовній плиті перед хибними дверима[3]. Більшість помилкових дверей розташовуються біля західної стіни похоронної камери або сердабу, оскільки древні єгиптяни асоціювали Захід із землею мертвих. У багатьох мастабах знайдені хибні двері.
Хибні двері вирізалися з цільного каменю або дошки. Центральна їхня частина являла собою пласку панель або нішу, обрамлену декількома парами косяків для створення ілюзії глибини і переходів. Напівциліндричний барабан, вирізаний над центральною панеллю, імітував очеретяну рогожу, яка прикривала справжні двері.
Двері обрамлені серією карнизів і перемичок, прикрашені сценою підношення покійного (як правило, вирізалася трохи вище центру двері). Іноді власники гробниць зображувалися у вигляді статуй, що проходять крізь хибні двері.
Бічні панелі зазвичай містять імена і титули покійних, ряд стандартних формул підношень. Ці тексти звеличують гідності померлого і висловлюють добрі побажання про його загробне життя.
Наприклад, хибні двері Анхіреса свідчать:[4]
«Писар будинку божественних документів, жрець Анубіса, послідовник великого, послідовник Т'єнтета, — Анхірес».
На перемичці сказано:
«Його старший син паламар[ru] Медунефер зробив це для нього»
На лівому і правому зовнішніх одвірках зазначається:
- "Підношення, які фараон і Анубіс,
- Хто перебуває у божественному чертозі, дали для поховання на Заході,
- Які постаріли кращим чином."
- «Його старший син паламар Медунефер діяв від його імені, коли його поховали в некрополі.
- Писар будинку божественних документів Анхірес».
Виконання хибних дверей з імітацією декількох дверей походить від нішового фасаду палацу, який отримав архітектурне поширення у Ранньодинастичному періоді. Хибні двері в мастабах вперше виконані при Третій династії Стародавнього царства і стали практично постійним елементом гробниць IV — VI династій. Протягом майже 150 років, що охоплюють правління фараонів Пепі I, Меренра I і Пепі II, хибні двері зазнали змін в частині панелей. Це допомагає історикам датувати гробниці.[5]
Після першого перехідного періоду популярність хибних дверей знизилася. Їх замінили стели з місцем для запису похоронних текстів.
В Домус-де-Янасі в камерних гробницях донурагічної культури Оцієрі часто зустрічаються хибні двері, вирізані в стінах, уособлюючи вхід в підземний світ.[6][7][8]
У етруських гробницях хибні двері мають дорійський дизайн і завжди зображуються закритими. Найчастіше вони розфарбовані, але іноді покрита рельєфами (Гробниця Шаронте в Таркуїнії). На відміну від хибних дверей древніх єгиптян, етруські помилкові двері мають безліч інтерпретацій. Це могли бути двері в підземний світ, або позначали майбутнє місце дверного отвору в разі розширення гробниці, або це вхід до гробниці, як видно зовні. У гробниці авгурів в Таркуїнії двоє чоловіків зображені в лівій і правій частинах хибних дверей. Їхні жести скорботи свідчать про те, що померлий знаходиться за дверима.[9]
Намальовані двері нерідко доповнювали інтер'єр римських вілл. Прикладом може служити вілла Юлія Полібія в Помпеях, де хибні двері симетрично намальовані на стіні навпроти справжніх дверей. Крім створення архітектурної симетрії зображення помилкових дверей могло використовуватися для візуального розширення простору.[10]
- ↑ Юсупов Э. С. Словарь терминов архитектуры. — Ленинградская галерея, 1994. — 432 с.
- ↑ Bard, KA. Encyclopedia of the Archaeology of Ancient Egypt. — NY : Routledge, 1999.
- ↑ Allen, JP. Middle Egyptian. — Cambridge UK : Cambridge University Press, 2000. — С. 95.
- ↑ Strudwick, Nigel C. Texts from the Pyramid Age. — BRILL, 2005. — С. 239.
- ↑ Strudwick, Nigel. The Administration of Egypt in the Old Kingdom. — Kegan Paul, 1986.
- ↑ Lilliu, Giovanni. La Civiltà dei Sardi // Nuova ERI. — 1988. — 27 dicembre.
- ↑ Demartis, Giovanni Maria. La Necropoli di Anghelu Ruju. — Carlo Delfino editore, 1986.
- ↑ neroargento > domus de janas > S'Incantu o Monte Siseri Foto Gallery. www.neroargento.com. Процитовано 20 грудня 2018.
- ↑ Jean-René Jannot. Religion in Ancient Etruria. — Univ of Wisconsin Press, 2005. — С. 56. — ISBN 9780299208448.
- ↑ John R. Clarke. The Houses of Roman Italy, 100 B.C.–A.D. 250: Ritual, Space, and Decoration. — University of California Press, 1991. — С. 113—115. — ISBN 9780520084292.