Перейти до вмісту

Химич Георгій Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Химич Георгій Лукич
Народився22 жовтня (4 листопада) 1908 Редагувати інформацію у Вікіданих
Харківська губернія, Російська імперія
Помер9 травня 1994(1994-05-09) Редагувати інформацію у Вікіданих (85 років)
Єкатеринбург, Росія
ПохованняШирокореченське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 Українська Радянська Соціалістична Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковець
Alma materУральський державний технічний університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмашинобудування Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУралмаш Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Війнанімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга»
Державна премія СРСР Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Химич.

Георгій Лукич Химич (1908—1994) — радянський учений і конструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Сталінської премії першого ступеня.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 22 жовтня (4 листопада) 1908 року в селі Уланове (нині Глухівського району Сумської області) в селянській родині. Українець.

У 1929 році переїхав у Свердловськ.

У 1936 році закінчив КПІ імені С. М. Кірова. Потім працював на Уралмаші імені Серго Орджонікідзе. Під час Німецько-радянської війни служив артилеристом.

Після її закінчення продовжив роботу на заводі. У 1946 році керував проектуванням першого в СРСР рейкобалкового стану, який призначався для НТМК..

У 1952 році вступив до лав КПРС. У 1956 році був призначений головним конструктором прокатного обладнання Уралмаш імені С. Орджонікідзе.

26 листопада 1968 року був обраний членом-кореспондентом АН СРСР за спеціальністю «машинобудування»[1].

Депутат Вервної Ради РРФСР 3-5 скликань.

Помер 9 травня 1994 року в Єкатеринбурзі. Похований на Широкореченському кладовищі.

Наукові досягнення

[ред. | ред. код]

Георгію Лукичу належить 56 винаходів і 76 патентів. Він є автором 8 монографій та понад 80 статей. Керівник створення ряду унікальних прокатних станів.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Химич Георгий Лукич. Информационная система «Архивы Российской академии наук». Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
  2. ↑ Георгий Лукич Химич // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  3. ↑ Г. Н. Шеваров. Георгий Лукич Химич (Pdf). Почётные граждане Екатеринбурга : исторические очерки. Свердловская областная универсальная научная библиотека им. В. Г. Белинского. Архів (PDF) оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
  4. ↑ Химич Георгий Лукич. Большой Энциклопедический словарь. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
  5. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР № 1234 от 06.12.1965
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Химич_Георгій_Лукич&oldid=42335672