Дітлахи Анансі
 Українська обкладинка | |
| Автор | Ніл Гейман |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Anansi Boys |
| Країна | США |
| Мова | англійська |
| Жанр | фентезі |
| Видавництво | William Morrow and Company |
| Видано | 2005 |
| Сторінок | 400 |
| Попередній твір | «Американські боги» |
| Видання українською | |
| Видано українською | 2019 |
«Дітлахи Анансі» (англ. Anansi Boys) — фентезійний роман Ніла Геймана 2005 року. Твір розповідає про те, як після смерті пана Нансі, втілення західноафриканського бога Анансі, двоє його синів віднаходять один одного, щоб дослідити свою спільну спадщину.
Незважаючи на те, що пан Нансі фігурує у романі «Американські боги», книга не є продовженням попередньої історії, а є радше спін-офом. 2005 року світ побачила аудіоверсія роману, яку начитав Ленні Генрі[en][1].
Книга дебютувала першим місцем у списку бестселерів за версією «Нью-Йорк Таймз».[2] 2006 року твір приніс Гейману премію «Локус» та Британську премію фентезі.
Чарльз Нансі, який також відомий під прізвиськом Гладкий Чарлі, вирішує запросити на своє весілля батька й таким чином налагодити з ним нормальні стосунки, але неочікувано дізнається, що старий нещодавно помер. Коли Гладкий Чарлі прилетів на похорон до Флориди, його намагаються переконати в тому, що покійник насправді був богом Анансі, а також у тому, що в Чарлі є брат, з яким можна зв'язатися безпосередньо через павуків, які й передадуть йому повідомлення. Зрештою, Чарлі дотримується інструкції, а через декілька днів на порозі його дому в Лондоні з'являється чоловік на ім'я Павук та представляється його братом. Гладкий Чарлі не успадкував батькової божественної сили, чого не можна сказати про його брата. Так невдовзі звичайне життя Чарлі перевертається з ніг на голову.
Ніл Гейман розпочав роботу над «Хлопцями Анансі» задовго до «Американських богів». У середині 90-х Ленні Генрі[en] та Ніл Гейман працювали разом над телесеріалом Небудь-де[en]. Ідея майбутнього роману виникла, коли Ніл та Ленні прогулювались разом, навчаючи чотирирічну дочку Ленні кататися на велосипеді[3]. Ленні Генрі поскаржився письменнику на те, що в кінематографі вкрай мало фільмів у жанрі жахів з чорношкірими персонажами у головних ролях. Ніл взявся за виправлення ситуації та почав писати сценарій, проте розповідь про двох братів та їхнього батька-бога виявилася не з найлегших, адже, за словами самого Геймана, спочатку тільки один персонаж видавався йому достатньо цікавим — пан Нансі, який, однак, помирав вже на перших сторінках твору, тому проєкт довелося відкласти. Опісля Ніл взявся за роман «Американські боги», в якому вирішив зобразити трикстера пана Нансі. Згодом письменник знову повернувся до «Дітлахів Анансі», але замість сценарію написав роман[4]. Окрім того, Ленні Генрі, який став прототипом для Гладкого Чарлі, давав Нілу поради щодо діалекту англійської мови, що побутує на Карибах, зокрема у питаннях синтаксису, ритміки та акценту[5].
Роман вперше опубліковано 2005 року в американському видавництві «William Morrow and Company»[6]. Цього ж року світ побачила однойменна аудіокнига, яку начитав Ленні Генрі[en][7]. 2016 року вийшло ілюстроване видання з чорно-білими малюнками Даніеля Егнеуса[8], а також видання у белетристичному стилі ретро з м'якою обкладинкою, яку створили Роберт Е. Мак-Гінніс (художник) і Тодд Кляйн (написи та лого)[9].
За словами Ніла Ґеймана його роман «Дітлахи Анансі» не підпадає повністю під жанрову класифікацію ні гостросюжетних романів, ні романів жахіть, ні романів про примар ні романів із елементами романтичної комедії; та зазначив що якщо вже й класифікувати його, то це, мабуть, магічно-жахітливо-гостросюжетно-примарно-романтично-комедійно-родинний-епос, однак й таке означення не охоплює елементів детективу й багато чого з їжі.[10]
У книзі піднято кілька дуже важливих суспільних тем, зокрема, книга розкриває тему відносин «батька-сина» й Ґейман пропагує новий модерний «образ батька», який поєднує здавалося-б непоєднувальні характеристики: піклувальний та дбайливий але водночас підступний та трохи бентежний.[11] Книга також є важливою в контексті постколоніальних студій та культурного привласнення, зокрема цікавим є використання Ґейманом анімізму у контексті африканської культури, не лише аби описати культурну/духовну пастишацію в сучасній Америці, але також щоб пояснити прагнення пост-колоніальних націй повернути собі свою традиційну культуру, несправедливо присвоєну колонізаторами-поневолювачами.[12][13]
Як і у більшості своїх романів, у «Дітлахах Анансі» Ґейман використовує «бінарності, протиставляючи один проти одного героїв та лиходіїв: зокрема Пана Нансі проти Тигра, Гладкого Чарлі проти свого брата Павука, Роузі та Дейзі тощо.[13] Особливістю цього роману є часте використання Ґейманом термінології саме з африканської їжі (а не західно-європейської, як це зазвичай трапляється у більшості романів), зокрема як підкреслила Нало Гопкінсон у передньому слові до роману для видання Folio society 2019 року „Ніл не побоявся запихнути опис страви зі в'яленої скумбрії та зеленого банану у фентезійний роман!“.[14]
17 листопада 2007 року на BBC World Service вийшла одногодинна радіоадаптація роману „Дітлахи Анансі“. Текст адаптації підготував Майк Волкер, а місце режисера зайняла Енн Едівен, яка 1996 року також працювала над радіоадаптацією Нілового коміксу „Сигнал до шуму“ для Radio 3. Данський композитор Ніколаї написав оригінальний саунтдрек, який супроводжував адаптацію. Щодо акторського складу, то Ленні Генрі озвучив Павука та Гладкого Чарлі, Метт Лукас — Грехема Коутса та Тигра, Рудольф Волкер — пана Нансі, Тамека Емпсон — пані Хігглер, Донья Кролл— пані Ной та Жінку-птаха, Петра Летенг — Роузі, Жослін Жі Есьєн — Дейзі, а Бен Кроу — таксистів та інші голоси.[15] Сам Ніл Гейман негативно оцінив адаптацію, оскільки «скорочення фінансування та ефірного часу для драми стало результатом того, що BBC вирішило здійснити одногодинну адаптацію. Погані речі трапляються, коли роман намагаються вмістити в одну годину. Тому, не зважаючи на справді прекрасний акторський склад, продукцію та хороший (зважаючи на обставини) сценарій, я залишився незадоволеним. Виникало таке враження, що це одна зі скорочених книжок від „Рідерс Дайджест“»„[16].
Нова адаптація, що складається з шести частин, транслювалася на BBC Radio 4 протягом тижня. Перший епізод вийшов на Різдво (25 грудня 2017 року), а заключний — у суботу 30 грудня 2017 року.[17] Загальна тривалість нової радіоадаптації 3 год. 15 хв. (перші п'ять частин тривалістю 28 хв. кожна, а заключна шоста частина — 1 год.)[18]. Роль оповідача взяв на себе Джозеф Марселл, Гладкого Чарлі озвучив Джейкоб Андерсон, Павука — Нейтан Стюарт-Джарет, а пана Нансі — Ленні Генрі тощо[19]. Ніл Гейман позитивно оцінив нову адаптацію, назвавши її одною з найкращих робіт сценариста Дірка Меггса[20].
Через провальну радіоадаптацію для BBC, Ніл Гейман висловив готовність взятися за написання сценарію для однойменної екранізації. За його словами:«Я зазвичай проти екранізацій моїх творів. Але б я хотів побачити кіноадаптацію «Дітлахив Анансі», яка б переповнила мене гордістю, а радіоадаптація тільки посилила бажання нарешті сказати: Ні, ось що я мав на увазі»“[21].
Гейману неодноразово пропонували зняти екранізацію, але за умови, що доведеться замінити чорношкірих персонажів на білих, або цілком викинути з історії міфологічні елементи. Письменник не погоджувався:«Мені не потрібні гроші, а коли вони не потрібні, то ти займаєш позицію і можеш відмовитись. Я за те, аби знімали хороші фільми, або взагалі їх не знімали»»[22].
Існує інформація, що 2010 року Ніл закінчив писати сценарій для майбутньої екранізації[23][24], але вже 2011 року письменник повідомив, що проєкт призупинили на стадії розробки і тепер він радше схиляється до телесеріалу[25]. 2014 року з'явилася інформація, що BBC планує зняти міні-серіал на основі книги.[26], але згодом естафету перейняла британська кінокомпанія «Red»[27].
Загалом книга отримала позитивну оцінку професійних критиків. Зокрема, роман «Дітлахи Анансі» одержав схвальні відгуки від газет «Таймс», «Індепендент» та «Дейлі Телеграф», які відзначили, що це «глибокий та атмосферний роман», але водночас «запаморочливий та жахітливий» твір, що може слугувати як «розважальна історія на ніч». Окрім того, роман отримав позитивні відгуки від декількох письменників. Наприклад, Пітер Страуб описав книжку такими словами:««Дітлахи Аннансі» занурює читача у світ, що легкий як пір'їна, але водночас переповнений смертельною небезпекою», а Сюзанна Кларк зі свого боку зазначила, що роман «поєднує анархію Дугласа Адамса та Вудгаузову духовну щедрість».[28]
Існують переклади роману такими мовами:
|
|
Серед нагород книги:
| Літературні премії | Рік | Результат |
|---|---|---|
| Найкраща книга року за версією сайту НФ (SF Site) | 2005 | Перемога[29] |
| Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман | 2006 | Перемога[30] |
| Міфопоетична премія за доросле фентезі | 2006 | Перемога[30] |
| Премія «Алекс»[en] | 2006 | Перемога[31] |
| Премія «Геффен» за найкращий перекладений фентезійний роман | 2006 | Перемога[32] |
| Британська премія фентезі | 2006 | Перемога[32] |
| Велика премія уяви | 2007 | Номінація[33] |
Також роман ввійшов в короткий список премії Г'юго в категорї найкращий роман, проте був відкликаний з конкурсу самим автором для того, щоб її могли виграти інші письменники, бо сам Гейман вже вигравав нагороду.[34]
- Ніл Ґейман. Дітлахи Анансі. Переклад з англійської: Галина Герасим, Ната Гриценко. Київ: KM Publishing. 2019. 448 стор. ISBN 978-966-948-206-8
- ↑ THE ANANSI BOYS QUESTION OF THE DAY. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ 'Anansi Boys': Fat Charlie's Angel. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ < Neil Gaiman Takes Questions On 'Anansi Boys'. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
- ↑ Prescott, Tara, ed. Neil Gaiman in the 21st Century: Essays on the Novels, Children's Stories, Online Writings, Comics and Other Works. McFarland, 2015. p. 39-40
- ↑ Lenny Henry interview: Anansi Boys, Neverwhere, Neil Gaiman, comics. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Excerpted from Anansi Boys. Copyright © 2005 by Neil Gaiman. Published by William Morrow, an Imprint of HarperCollins Publishers. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Anansi Boys — Audiobook | Audible.com. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Daniel Egneus (Bio). Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ Gorgeous pulp-fiction editions of Gaiman's Anansi Boys, Neverwhere and American Gods. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
- ↑ John Hamilton. Modern Masters of Science Fiction. Minneapolis: ABDO Publishing Company, 2010. 32 pp. ISBN 9781617843563 (англ.)
- ↑ Laura-Marie von Czarnowsky (2015).Anansi Boys (2005). «The old man was gone»: The Problematic Unity of Tricksters, Gods and Fathers in Ananis Boys and American Gods. // Tara Prescott. Neil Gaiman in the 21st Century: Essays on the Novels, Children's Stories, Online Writings, Comics and Other Works. Jefferson: McFarland & Co. 2015. 272 p.: pp. 39-65. ISBN 9780786494774 (англ.)
- ↑ Alexandra-Mary Wheeler (2017).The Porosity of Human/Nonhuman Beings in Neil Gaiman's American Gods and Anansi Boys // Wendy Woodward, Susan McHugh. Indigenous Creatures, Native Knowledges, and the Arts. Berlin/Heidelberg: Springer. 2017. 275 p.: pp. 119—137. ISBN 9783319568744 (англ.)
- ↑ а б Ville-Veikko Jylhämäki, Helsingin (2018). Compé Anansi: Translating the cultural appropriation of the divine in Neil Gaiman's Anansi Boys. University of Helsinki. 68 pp. (англ.)
- ↑ Rik Worth. Tangled Tales. Caught in the web of Neil Gaiman's Anansi Boys. The Overtake, 5 лютого 2019 (англ.)
- ↑ WHAT I DID TODAY. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
- ↑ NORMAL SERVICE WILL BE RESUMED AS SOON AS POSSIBLE. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
- ↑ Listening to Anansi Boys on BBC Radio 4. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ BBC Radio 4 — Anansi Boys — Episode guide. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 23 червня 2018.
- ↑ Anansi Boys - Who's Who. BBC Radio 4. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Listening to Anansi Boys. BBC Radio 4. Архів оригіналу за 19 грудня 2017. Процитовано 26 грудня 2017.
- ↑ Gaiman, Neil (23 липня 2010). Neil Gaiman's Journal: Normal Service Will Be Resumed As Soon As Possible. Journal.neilgaiman.com. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 10 червня 2015.
- ↑ Anthony Breznican (30 липня 2007). Storyteller Gaiman wishes upon a star. USA Today. Архів оригіналу за 18 серпня 2008. Процитовано 18 серпня 2008.
- ↑ Wonderful sunny day. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2018.
- ↑ Neil Gaiman Scripting Movie Version of Anansi Boys. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
- ↑ Neil Gaiman: «Anansi Boys» No Longer A Feature Film; Headed Towards TV Instead. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
- ↑ BBC to adapt Neil Gaiman's Anansi Boys. BBC News. 6 лютого 2014. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 10 лютого 2014.
- ↑ Now That the 'American Gods' TV Adaptation Is Finally a Reality, Will 'Anansi Boys' Follow?. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 3 липня 2018.
- ↑ Johannes Cabal: The Fear Institute. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
- ↑ SF Site Best SF and Fantasy Books of 2005: Readers' Choice // SF Site (англ.)
- ↑ а б 2006 Award Winners & Nominees. WorldsWithoutEnd.com. Архів оригіналу за 21 липня 2010. Процитовано 25 липня 2009. (англ.)
- ↑ Geffen Award // LibraryThing (англ.)
- ↑ а б British Fantasy 2006 // British Fantasy Award, 2006 (англ.)
- ↑ Grand prix de l'Imaginaire 2007 // Grand prix de l'Imaginaire, 2007 (фр.)
- ↑ Neil Gaiman's Journal: Hugo Worlds…. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 26 серпня 2018.
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |