Хмара Михайло Романович

Михайло Хмара
Михайло Хмара
	Михайло Хмара.
Народився	8 листопада 1862; Харків, Російська імперія
Помер	1919; Павлоград, УНР; ·загинув від руки білогвардійця
Громадянство	УНР
Національність	українець
Діяльність	депутат Павлоградської Ради народних депутатів, народний вчитель
Відомий завдяки	голова «Просвіти» у м. Павлоград
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хмара.

Миха́йло Хма́ра (8 (22) листопада 1862, Харків, Російська імперія — 1919, Павлоград, УНР) — голова «Просвіти» у м. Павлоград. Депутат Павлоградської Ради народних депутатів. Народний вчитель. Жертва російського окупаційного режиму.

Життєпис

Народився у сім'ї залізничника.

Закінчив трирічну школу з похвальною грамотою, працював слюсарем у залізничному депо, кочегаром на поїзді, помічником машиніста і згодом — машиністом.

Репресії царського режиму

У 1884 за участь у революційному гуртку Хмара заарештований і відісланий до Петербурга. За вироком суду засланий на три роки до Холмогор Архангельської губернії, на півночі Російської імперії. Одружився з поморкою Платонидою Андріївною Шмаковою. Мали шестеро дочок. Повернувся в Україну з малою донькою і дружиною. До Харкова влада не пустила, мусив кочувати з родиною залізницею. Родина блукала по станціях Авдіївка, Синельникове, Панютине, Слов'янськ, Юзівка. Врешті випросив дозвіл осісти в Павлограді Катеринославської губернії.

Діяльність в часи першої революції (1905—1907)

Під час революційних подій 1905 Хмара тиждень пробув у Катеринославі. У 1906—1907 його висували кандидатом у члени Державної думи, але проти цього рішуче запротестувала дружина. Коли йому виповнилося 40 років, склав іспити за учительську семінарію і отримав звання народного учителя.

Діяльність у Павлограді

За спогадами доньки, батько завжди багато читав, був людиною освіченою. Мав гарний голос (ліричний тенор), багато знав і співав ще на засланні українських пісень. У Павлограді заснував «Товариство тверезості» з чайною та бібліотекою при ній. Завдяки йому вона виросла до розмірів пристойної міської бібліотеки, що розташувалася у місцевій «народній аудиторії» (зараз приміщення Павлоградського театру ім. Бориса Захави), побудованій 1896.

Саме тоді Хмара з сім'єю оселився в Павлограді. Він же організував при народній аудиторії драматичний гурток. Доньки Наталя і Марія допомагали батькові у його просвітницькій діяльності. Донька Марія (у шлюбі Слов'янська) стала вчителькою. Вона згадувала:

«Декілька років поспіль він був на чолі самодіяльної групи артистів-любителів „Просвіти“, де ставилися українські і російські п'єси, в яких батько брав діяльну участь, грав чимало відповідальних ролей і мав великий успіх».

У 1918 Хмара був депутатом Павлоградської Ради народних депутатів. По-звірячому вбитий, загинув від руки білого офіцера Угнівенка. Тоді Хмара з родиною мешкав на території колишнього спиртзаводу, де працював механіком (тепер там меблева фабрика). Усі ці відомості містять спогади доньок про батька.

Література

Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921) // Іма-прес. — Дніпропетровськ. — 2002.
Людмила Бойко. Павлоградський історико-краєзнавчий музей. Спогади.

Посилання

Див. також

Катеринославське товариство «Просвіта»