Хованов Микола Петрович
| Хованов Микола Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1904 село Синодське Саратовської губернії, тепер Воскресенського району Саратовської області, Російська Федерація |
| Помер | невідомо |
| Громадянство |  Росія,  СРСР |
| Національність | росіянин |
| Партія | ВКП(б) |
| Нагороди |   |
Микола Петрович Хованов (1904, село Синодське Саратовської губернії, тепер Воскресенського району Саратовської області, Російська Федерація — ?) — радянський діяч, 1-й секретар Баландинського районного комітету ВКП(б) Саратовської області, секретар Горьковського обласного комітету ВКП(б), секретар Кримського обласного комітету ВКП(б).[1]
Народився в бідній селянській родині. З 1916 по 1924 рік працював у господарстві батьків.[1]
У 1924 році вступив до комсомолу. З 1924 року працював у волосному комітеті ВЛКСМ.
З 1926 до 1928 року служив у Червоній армії. Член ВКП(б) з 1927 року[1]
Після демобілізації працював на господарській роботі, брав участь у створенні колгоспів на Саратовщині[2].
Навчався у Вищій школі партійних організаторів при ЦК ВКП(б)[1].
У 1932—1935 роках — секретар партійного комітету на будівництві заводу лужних акумуляторів у Саратові[2].
У 1935—1939 роках — заступник начальника політичного відділу радгоспу; інструктор сільськогосподарського відділу Саратовського обласного комітету ВКП(б); 1-й секретар Баландинського районного комітету ВКП(б) Саратовської області[2].
У 1939—1941 роках — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б).[1]
У 1941—1943 роках — секретар Горьковського обласного комітету ВКП(б) з питань оборонної промисловості. У 1943—1946 роках — заступник секретаря Горьковського обласного комітету ВКП(б) з питань оборонної промисловості. Одночасно, уповноважений у Горьковській області із виробництва озброєння для Радянської армії.[1]
У вересні 1946 — 7 серпня 1949 року — 3-й секретар Кримського обласного комітету ВКП(б)[1].
У серпні — грудні 1949 року — директор ферментаційного заводу в місті Сімферополі[1].
18 грудня 1949 року заарештований органами МДБ, проходив по так званій «Ленінградській справі»[ru][3]. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 31 жовтня 1950 року до 25-річного ув'язнення[1].
1954 року реабілітований[1].
У 1956 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС у Москві.
25 квітня 1956 — 1958 року — 2-й секретар Смоленського обласного комітету КПРС.
На 1962 рік — голова Смоленської обласної ради професійних спілок.
- орден Червоної Зірки (5.01.1944)[4],
- Орден «Знак Пошани»[4].
- ↑ а б в г д е ж и к л Хованов Николай Петрович. www.names52.ru. Процитовано 2 серпня 2021.
- ↑ а б в Забвению не подлежит
- ↑ Окрестности Петербурга - "Ленинградское дело." сборник, 1990. www.aroundspb.ru. Процитовано 2 серпня 2021.
- ↑ а б Хованов Николай Петрович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2 серпня 2021.
- Хованов Николай Петрович (рос.)
- Хованов Николай Петрович (рос.)
- Последний расстрельный список (рос.)
- «Ленинградское дело»" сборник, 1990 (рос.)
- Забвению не подлежит (рос.)