Ховрах довгохвостий
| Ховрах довгохвостий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Urocitellus |
| Вид: | Ховрах довгохвостий (U. undulatus)
|
| Біноміальна назва | |
| Urocitellus undulatus (Pallas, 1778)
| |
Ховрах довгохвостий[1] (Urocitellus undulatus) — гризун з родини Вивіркові (Sciuridae), один з представників роду Urocitellus. Диплоїдний набір хромосом: 32.
Має короткі ноги і довгий пухнастий хвіст. Довжина тіла до 315 мм, хвоста — 160 мм. Забарвлення спини вохристо-буре, голова темніша. Світлі невеликі плями покривають все тіло. Забарвлення черева й боків іноді досить яскраве, вохристо-червонувате. Хвіст темний (від спини), чорно-сіруватий, з помітною, світлою смугою з краю.
Країни поширення: Китай (Хейлунцзян, Сіньцзян), Казахстан, Монголія, Росія. Мешкає в напівпустельних і степових місцях існування уздовж краю лісу. У Китаї знайдений в тонко лісистій савані й трав'янистих степах, що межують з пустелею Гобі.
Живе колоніями в лабіринтах нір. Нори 8-13 см в діаметрі і оточений великим курганом з ґрунту (до 2 м в діаметрі і 40 см у висоту). Активний удень, хоча найактивніший на світанку і в сутінках. Дієта складається із зелені і насіння, але також комах. Перед сплячкою робить запас рослинності, який використовує при наступному збудженні. Зимує з жовтня до кінця березня / середини квітня. Відтворення відбувається раз на рік навесні, приплід 3-9 дитинчат з'являється після 30 дня вагітності. Статева зрілість приходить на другий рік.
Полювання на міжнародну торгівлю шкурами колись була на високому рівні, в період між 1958 і 1960 року, як було підраховано, близько 400-550 тис. осіб були вбиті за рік. Ця діяльність, як тепер вважають, припинилась, і ніяких інших серйозних загроз нема нині.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.