Перейти до вмісту

Хома Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хома.
Володимир Хома
Володимир Іванович Хома
Народився2 лютого 1930(1930-02-02)
Денисів
Помер6 березня 2005(2005-03-06) (75 років)
Купчинці, Козівський район, Тернопільська область, Україна
ГромадянствоПольща Польща →  УРСР → Україна Україна
Діяльністьпедагог, краєзнавець, літературознавець, фольклорист, літератор
Alma materКременецький учительський інститут, Львівський університет, Київський педагогічний інститут іноземних мов
ЗакладІнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України, НСКУ, Українське географічне товариство і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка

Володимир Іванович Хома (2 лютого 1930, с. Денисів, нині Тернопільська область — 6 березня 2005, с. Купчинці, Тернопільська область) — український педагог, краєзнавець, літературознавець, фольклорист, літератор. Член-кореспондент Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, член Національної спілки журналістів України (1992), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1992), Географічного товариства УРСР (1969); почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1998).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Хома народився 2 лютого 1930 року в селі Денисові, нині Купчинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив філологічний факультет Кременецького учительського інституту (1950, нині Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), філологічний факультет Львівського університету (1957), Київський педагогічний інститут іноземних мов (1962).

Працював учителем загальноосвітніх шкіл у селах Покропивні (1949—1950), Ценові (1953—1956), Кальному (1956—1960), Купчинцях (1960—1990); старший науковий співробітник краєзнавчого музею в с. Денисові (1990—2004, усі — Тернопільського району).

Ініціатор спорудження пам'ятників Павлові Думці та Іванові Франку в с. Купчинцях Тернопільського району.

Доробок

[ред. | ред. код]

Досліджував творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Іванни Блажкевич, Івана Верхратського, Володимира Гнатюка, Павла Думки, Ольги Дучимінської, Мелетія Кічури, Юліуша Словацького та інших.

Автор понад 2000 тисяч статей[1], серед яких краєзнавчі праці про села Драгоманівка, Купчинці, Яструбове Тернопільського району; рецензії на наукові, художні, краєзнавчі твори; статті в «Шевченківському словнику» (1976—1977), Українській літературній енциклопедії, Українській радянській енциклопедії, Українському радянському енциклопедичному словнику, Тернопільському енциклопедичному словнику; у всеукраїнській, обласній і районній пресі.

Книги
  • «Іван Франко в Купчинцях і Драгоманівці» (1996),
  • «Наш синьо-жовтий стяг»,
  • «Денисів — село славне»,
  • «Провідник “Єфрем”» (усі — 1997),
  • «Денисівський календар»,
  • «Павло Думка. Літературний портрет» (обидві — 1999),
  • «Старовинні Купчинці» (2000),
  • «Денисівські Українські Січові Стрільці»
  • «Літературно-мистецька Козівщина»,
  • «Щедрість праці» (усі — 2003).
Збірки для дітей
  • «Ми маленькі діточки» (1993),
  • «У садочку» (1997),
  • «Лісова Білосніжка» (1999).
Бібліографічні покажчики
  • «Хлібороб» (1971, співавтор),
  • «Іванна Блажкевич» (1980).
Упорядник книг
  • Павла Думки «Веснянка» (1970), «Молитва рільника»(1994),
  • Іванни Блажкевич «Прилетів лелека» (1971), «Чи є в світі що світліше?» (1977), «У дитячому садочку» (1993), «Драматичні твори для дітей» (1993), «Пісні з-над Стрипи у записах Іванни Блажкевич» (з композитором Василем Подуфалим, 1993),
  • Євгена Бородієвича «В чотирикутнику смерті» (1993).

Зібрав чимало фольклорно-етнографічних матеріалів із Тернопільщини, які надруковані в збірках «Рекрутські та солдатські пісні» (1974), «Спілкування митців з народною поезією» (1981), «Пісні кохання» (1986), «Балади» (3 т., 1987), «Пісні Тернопільщини» (1993), «Казки Західного Поділля» (1994) й інших.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2015 рік : бібліогр. покажч. Вип. 25 / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; ред. : О. Раскіна, Г. Жовтко ; кер. проєкту та наук. ред. В. Вітенко . — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2014. — С. 8.
  2. ↑ Тернопільська обласна організація. Національна спілка краєзнавців України. Процитовано 27 травня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Головин, Б. Літературознавець та фольклорист //Вільне життя. — 1995. — 4 лют.
  • Савак, Б. Володимиру Хомі — 65 // Вільне слово. — 1995. — 11 лют.
  • Сім'я, Г. Перлина до перлини // Вільне життя. — 1990. — 30 січ.
  • Головин, Б. Володимиру Хомі — 70 // Тернопіль вечірній. — 2000. — 2 лют.
  • Головин, Б. Натура творча, дослідницька // Вільне життя. — 2000. — 1 лют. — (Ювілеї).
  • Савак, Б. Вшанували ювіляра // Тернопіль вечірній. — 2000. — 15 берез.
  • Савак, Б. Не міліє джерело його творчості // Свобода. — 2000. — 19 лют. — (Ювілеї).
  • Ярема, К. За покликом серця // Подільське слово. — 2000. — 4 лют. — (Знані краяни).
  • Івасьєв, К. Слово про нашого земляка // Вільне слово. — 2008. — 8 берез. — С. 3.
  • Штокало-Пархомчук, Я. Наступник Павла Думки та Іванни Блажкевич // Вільне життя плюс. — 2015. — № 11 (11 лют.). — С. 11. — (Пам'ять).
  • Штокало-Пархомчук, Я. Купчинецький каменяр // Вільне слово. — 2015. — № 7 (13 лют.) — С. 5. — (Видатні особистості району).
  • Савак, Б. Ювілейні роковини краєзнавця // Свобода. — 2015. — № 11 (13 лют.). — С. 4. — (Добрим словом).
  • Савак, Б. Відзначено ювілейні роковини краєзнавця // Вільне слово. — 2015. — № 7 (13 лют.). — С. 5. — (Видатні особистості району).
  • Савак, Б. Відзначено ювілейні роковини краєзнавця // Денисівський вісник. — 2015. — № 1 (січ-берез.). — С. [1, 2].
  • Служив Україні словом // Свобода. — 2020. — 3 лют.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хома_Володимир_Іванович&oldid=43407737