Хорольська яма
49°46′42″ пн. ш. 33°15′41″ сх. д. / 49.77833° пн. ш. 33.26139° сх. д.
.png)
«Хорольська яма» (Дулаг №160) — нацистський табір для військовополонених[1] Червоної Армії у місті Хорол, що існував з 20 вересня 1941 по 15 вересня 1943.
Хорольський район був під окупацією німецьких загарбників із 13 вересня 1941 року по 19 вересня 1943 року (з 1 вересня 1942 — у складі Хорольської округи). На Хорольщині, як і скрізь на Полтавщині, німці встановили жорстокий окупаційний режим. З перших днів окупанти почали створювати в місті Хоролі табір для військовополонених під кодовою назвою «Боров» (Дулаг № 160, в народі — «Хорольська яма»). Майже відразу на залізничну станцію було доставлено 2 вагони колючого дроту.
Як свідчать документи і спогади в’язнів, полонені прибували до «Хорольської ями» із Золотоноші і Оржиці, Пирятина і Лубен, Чорнух, Сенчі і Лохвиці, Миргорода. А також біженці, росіяни, українці та євреї за національністю. До табору на кінець вересня 1941 року було загнано понад 70 тисяч чоловік[2]. Серед в’язнів була також група жінок-військовополонених. На початку жовтня 1941 року пересильний табір був переповнений настільки, що німецьке командування наказало перевести частину полонених до інших міст.
Сам табір являв собою яму-кар’єр довжиною 135 метрів, шириною до 90, а глибиною до 7 метрів, обнесену колючим дротом і обладнану сторожовими вишками. Огородженою у кілька рядів колючого дроту була і вся територія цегельного заводу. На території табору також розміщувався так званий «лазарет». Розміщався він у будинку місцевого невеличкого Народного дому. Також у приміщенні школи був облаштований шпиталь. Двір навколо шпиталю був обнесений колючим дротом. У шпиталі працювало 25-27 лікарів, відібраних із військовополонених.
У шести з відомих братських могил покоїться прах від 91,5 до 100 тис. радянських громадян — чоловіків і жінок, комуністів і безпартійних, уродженців різних міст і сіл СРСР. В Акті комісії з розслідування воєнних злочинів від 01 жовтня 1943 зазначено: безпосередніми винуватцями знищення людей у «Хорольській ямі» є гебітскомісар Ейзенах, начальник гестапо Дітман, комендант Зінгер, єфрейтор Нідерайн (у 1942 нагороджений Залізним хрестом), лікарі Фрюхте і Шредер та інші.
За життя в'язнів «Хорольської ями» вели боротьбу радянські патріоти П. П. Лисенко, М. А. Радченко, вчителька М. Г. Яцун, інженер І. М. Шевченко, в'язні: архітектор А. Ф. Оверчук, лікар Л. В. Орловський. Спеціальний загін майора І. М. Пураса[3] вивів на волю до 70 військовослужбовців із числа командного складу, вчених і творчої інтелігенції. Багато з них дісталися тилу і воювали до кінця війни. Табір смерті не розкрив до кінця всю таємницю трагічної загибелі людей. Колишній в'язень художник О. Різниченко написав картину, на якій зобразив, як нацисти глумилися над полоненими, нацьковуючи на них собак, б'ючи нагаями. Ця картина була направлена в Нюрнберг. Чимало страшних сцен зобразив художник Є.С. Кобитєв у картинах-етюдах[4]:«До останнього подиху» і «Люди, будьте пильні», а також у книзі «Хорольська яма». Про табір смерті «Хорольська яма» письменник М. Дубов написав повість «Біля самітнього дерева».
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6.
- Німецький терор (1941-1943) Полтавщина. Вінок безсмертя невинним жертвам Великої Вітчизняної війни
- Козлов В. А. Хорольські табори смерті на Полтавщині (20 вересня 1941 – 18 вересня 1943 рр.)/ Козлов В. А. – Миргород: 2010. – 89 с.
- Полтавщина. Історичний нарис. — Полтава: Дивосвіт, 2005. — 592 с. + 48 с. вкл. — С. 272 ISBN 966-7891-089-9
- Ревегук В.Я., Безверхній О.В. Погляд через об'єктив фотокамер. Полтавщина в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр. — Полтава: Дивосвіт, 2019. — 172 с. — С. 112, 114 ISBN 978-617-633-249-7
- Хорольська яма. 1941 // Грибан Г.П., Халімон В.Ф. Гортаючи сторінки історії Полтавщини. — Полтава: Дивосвіт, 2016. — 448 с. — С. 130-131 ISBN 978-617-633-159-9
- «Хорольська яма»: спогади тих, хто пройшов пекло
- ↑ Ревегук, Безверхній, Віктор Якович, Олег Віленович (2019). Погляд через об'єктив фотокамер. Полтавщина в роки німецько-радянської війни 1941-1945 рр (українською) . Полтава: Дивосвіт. с. 112. ISBN 978-617-633-249-7.
- ↑ Грибан, Халимов, Ганна Петрівна, Володимир Федорович (2016). Гортаючи сторінки історії Полтавщини (українською) . Полтава: Дивосвіт. с. 130—131. ISBN 978-617-633-159-9.
- ↑ Грибан, Халимов, Ганна Петрівна, Володимир Федорович (2016). Гортаючи сторінки історії Полтавщини (українською) . Полтава: Дивосвіт. с. 131. ISBN 978-617-633-159-9.
- ↑ Полтавщина: Історичний нарис (українською) . Полтава: Дивосвіт. 2005. с. 272.