Хрест Алькораза
| Хрест Алькораза | |
|---|---|
 | |
| Версії | |
 Арагонський гербовник Гаспара Торреса, 1536 рік. Провінційний архів Сарагоси. | |
| Деталі | |
| Носій | Мадрид |
| Щит | У сріблі червоний хрест з чотирма головами мавританських королів у чвертях |
Хрест Алькораза — назва геральдичного герба та прапора, складеному з хреста святого Юрія (Георгія) з головою мавра в кожній чверті. Найдавніші задокументовані свідчення про цей герб містяться в рідкісному декреті зі свинцевою печаткою канцелярії Педро III Арагонського від 1281 р., який, швидше за все, використовувався як особистий герб короля, натякаючи на дух хрестових походів та його тезку предків, Петра I Арагонського. Герби також з'являються в третій чверті нинішнього герба Арагону[1].
За джерелами XIV століття, «Хрест Алькораза» виник внаслідок битви при Алькоразі (у 1096 р.) як герб короля Педро, натхненний легендарним чудотворним втручанням святого Юрія (Георгія) у реконкісту Уески[2].
Найдавніший образ хреста, зображений на канцелярській печатці 1281 р. показує чотири голови маврів з бородами, але без пов'язок.
.svg)
Протягом усього Середньовіччя і до ХХ-го століття як арагонські, так і міжнародні варіанти (наприклад, прапор Сардинії) або змінювали орієнтацію голови маврів, змушували їх симетрично дивитися один до одного, або зображували їх як голови сарацинських королів з відкритими коронами.
Цей геральдичний герб був безпосередньо віднесений до Арагонського королівства з середини XV століття, а також був прийнятий як прапор Сардинського королівства з другої половини XV століття, коли острів був територією Арагонської Корони. На прапорі Сардинії головам маврів зав'язали очі. У сучасному прапорі Сардинії голови звернені вправо, а «пов'язки на очах» перетворилися на пов'язки на головах.
Рафаель Конде, у « La bula de plomo de los reyes de Aragón y la cruz» de Alcoraz "(свинцева печатка королів Арагону та хреста Алькораса [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]), паб. Емблема, XI (2005), стор. 77, вказує, що прийняття так званого «Хреста Алькораза» Сардинією, швидше за все, датується кінцем XV століття, відповідно до дослідження Луїзи Д'Арієнцо про прапор Сардинії в "Lo scudo dei «Quatro mori» e la Sardegna ", у Annali della Facoltà di Scienze Politiche dell'Università di Cagliari, IX (1983), стор. 253—292 та «L'escut dels quatre moros», у Els catalans Sardegna, cura di Jordi Carbonell i Francesco Manconi, Барселона, 1984, стор. 199—206.
- ↑ Guillermo Redondo Veintemillas, Alberto Montaner Frutos y María Cruz García López, Aragón en sus escudos y banderas (Aragon in her coats of arms and flags, Zaragoza, 2007 (pub. Colección Mariano de Pano y Ruata, 26), pp. 19-20.
- ↑ «He continued the siege of Huesca, the which was long and difficult by reason of the strength of the place, and the resistance of the Inhabitants assisted by Almocaben King of Saragosse and other Moores, and also by some Christians, of which number were Don Garcia, Earl of Cabra, and Don Goncales, vassales to the King of Castille. These being come to succour Huesca with a mighty army, in the year 1096, thinking to raise a seege, had a battaile in the fields with the Arragonois and Navarrois, who wonne it, killing about 30000 Moores, the rest were wholly put to rout and flight, so as the towne despayring of al succours, yielded to Don Pedro King of Navarre and Arragon. Here they forge the ancient armes of Arragon, upon a vision on which the Spanish writers say had appeared to many Arragonois during the combat: that is, Saint George on horse-backe with a shield of steele and a crosse gueles, fighting for the Christians: and that after the defeat there were foure heads of the chiefe Princes of the Moores found: whereupon they say that Don Pedro the King took for the armes of Arragon a crosse gueles in a field argent, betwixt foure Moores heads of the same collour.»'The Generall Historie of Spaine, written in French by Lewis de Mayerne Turquet, 1583, Translated into English by Edward Grimeston, p.264. Published A Flip and G. Eld, London, 1612.
- CONDE, Rafael, en «La bula de plomo de los reyes de Aragón y la cruz „de Alcoraz“ [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]», Emblemata, XI (2005), pp. 59–82 ISSN 1137—1056.
- MONTANER FRUTOS, Alberto, El señal del rey de Aragón: Historia y significado, Zaragoza, Institución «Fernando el Católico», 1995. ISBN 84-7820-283-8.
- REDONDO VEINTEMILLAS, Guillermo, Alberto Montaner Frutos y María Cruz García López, Aragón en sus escudos y banderas, Zaragoza, Caja de la Inmaculada, 2007 (Colección Mariano de Pano y Ruata, 26), pp. 19–20. ISBN 978-84-96869-06-6.
- DE MAYERNE TURQUET, Lewis, in «The Generall Historie of Spaine [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]», p. 264, written in French by Lewis de Mayerne Turquet, 1583, Translated into English by Edward Grimeston, Published by A Flip and G. Eld, London, 1612.
- Fierro, Maribel (2008). Decapitation of Christians and Muslims in the Medieval Iberian Peninsula: Narratives, Images, Contemporary Perceptions. Comparative Literature Studies. 45 (2): 137—164. doi:10.1353/cls.0.0020. JSTOR 25659647.