Христин Остік
| Христин Остік | |
|---|---|
| Народився | бл. 1363 Тракай |
| Помер | 1442/1443 Кернаве |
| Підданство | Велике князівство Литовське і Руське |
| Національність | литовець |
| Діяльність | аристократ, державний службовець |
| Титул | боярин |
| Посада | каштелян Віленський |
| Термін | 1419—1442 роки |
| Попередник | Мінгайло Гедигольдович |
| Наступник | Кезгайло Волимонтович |
| Конфесія | поганство християнство |
| Рід | Радзивілли і Остиковичі |
| Батько | Сірпут |
| Брати, сестри | Dorgi Dargisd |
| Діти | 4 сини |
 | |
Христин Остік (бл. 1363 — 1442/1443) — державний та військовий діяч, урядник, дипломат Великого князівства Литовського і Руського. Став протопластом родів Радзивіллів та Остиковичів.
Походив з литовського боярського роду. Син Сірпута, який ймовірно був правнуком Сірпута. Останнього також низка дослідників розглядають як сина князя Романа Вовка та брата великого князя Тройдена. Вперше згадується в 1398 році, як свідок укладення Салінського договору між Великим князівством Литовським та Тевтонським орденом. Того ж року стає старостою ушпольським (обіймав посаду до 1401 року). 1401 року був підписантом Віленсько-радомської унії. Брав участь у сутичках з тевтонськими лицарями. 1404 року був свідком підписання Рацьонжського миру з Тевстонським орденом.
Напевне, брав участь у Грюнвальдській битві 1410 року. З 1411 згадується під християнським ім'ям «Христин». під яким підписався разом з іншими князями під Першим Торунським мирним договором. Був противником Городельської унії з королівством Польським. Але на тому ж самому сеймі 1413 року прийняв герб Труби.
У 1419 році призначається каштеляном Вільно. У 1422 році брав участь у Голубській війні проти Тевтонського ордену. Того ж року підписав спільно з іншими представниками знаті Мельнський договір з Тевтонським орденом. Підтримував політику Великого князя Литовського і Руського Свидригайла Ольгердовича щодо дотримання миру з Орденом. У 1431 році вів перемовини з його великим магістром Паулем фон Русдорфом, результатом яких став Христмемельський договір, спрямований проти Польщі.
У 1432 та 1434 роках в Гродно і Тракаї відповідно Остік підписав акти віри, що зрівнювали католиків та православних. Напевне 1435 року брав участь у битві під Вількоміром, де війська Свидригайла зазнали поразки, але не зрозуміло на чийому боці. У 1435 році підписав Брест-Куявський мирний договір, що завершив війну Польщі з Тевтонським орденом. 1440 року підтримав кандидатуру Казимира Ягеллончика на трон великого князівства на противагу Миколаю Кейстутовичу. Помер у 1442 або 1443 році.
Мав у власності маєтності та міста Кернаве, Ужпаляй, Муснінкай, Ширвінтос, Шешоле, Упнінкай, П'єньоняй.
- Радзивілл Остікович
- Станько Остікович
- Миколай (Міко) Остікович
- Бартоломей Остікович
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921. — S. 39-41.
- Matusas, Jonas (1991) [1938]. Švitrigaila Lituvos didysis kunigaikštis (in Lithuanian) (2nd ed.). Vilnius: Mintis. pp. 52–55. ISBN 5-417-00473-1.
- Kristinas Astikas. Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. II (Arktis-Beketas). — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2002. 96 psl.