Христофор Лакапін

Христофор Лакапін
Χριστόφορος Λακαπηνός
Монета Романа I та його сина Христофора
Народився	890/900
Помер	31 серпня 931 Константинополь
Підданство	Візантійська імперія
Діяльність	монарх
Титул	співімператор
Посада	Візантійський імператор
Термін	921—931 роки
Рід	Лакапіни
Батько	Роман I Лакапін
Мати	Феодора
Брати, сестри	Степан Лекапенос, Костянтин Кепопенос, Патріарх Феофілакт і Олена Лекапена
У шлюбі з	Софія
Діти	2 сина і 1 донька
Медіафайли у Вікісховищі

Христофор Лакапін (890/900 —31 серпня 931) — співімператор Візантійської імперії в 921—931 роках.

Життєпис

Походив з дрібного вірменського роду. Старший син Романа Лакапіна, друнгарія флоту, та Феодори (за іншою версією — першою дружини Романа I, яку ймовірно звали Марія). Про молоді роки Христофора замало відомостей, ймовірно розпочав військову службу на візантійському флоті під орудою батька. Водночас оженився на жінці Софії з невідомого роду.

Його піднесення почалося, коли Роман Лакапін у 919 році зумів стати імператором, а у 920 році — старшим імператором. 919 року Христофора було призначено мегас етейрархом (тобто очільником імператорської гвардії — етерії). У 921 році Христофора Лакапіна оголошено співімператром. 922 року дружину Христофора оголошено Августою.

У 927 році з волі батька видав старшу доньку за болгарського царя Петра I як запоруку миру між Болгарією та Візантією. Тоді ж отримав статус другого після батька імператора, відсунувши остаточно номінального співволодаря Костянтина VII від будь-якої влади.

У 928 році відмовився брати участь у змові свого тестя патрикія Никити проти Романа I Лакапіна. Навпаки розкрив батькові змову. Никиту було заслано. Водночас Христофор Лакапін тяжко захворів, помер у серпні 931 року.

Родина

Дружина — Софія, донька патрикія Никити

Діти:

• Марія-Ірина (д/н—965), дружина Петра I, царя Болгарії
• Роман (921—бл. 940)
• Михайло (д/н—963), цезар 921—944 років, з 945 року — магістр й ректор

Джерела

• Runciman, Steven (1988) [1929], The Emperor Romanus Lecapenus and His Reign: A Study of Tenth-Century Byzantium, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-35722-7
• Grierson, Philip; Bellinger, Alfred Raymond, eds. (1973), Catalogue of the Byzantine Coins in the Dumbarton Oaks Collection and in the Whittemore Collection, vol. 3: Leo III to Nicephorus III, 717—1081, Dumbarton Oaks, ISBN 978-0-88402-045-5
• Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006, 634 p. [détail des éditions] (ISBN 978-2-7018-0226-8), p. 308, " Les Lekapenoi ".
• Alexios G. Savvides, Benjamin Hendrickx (Hrsg.): Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization. Vol. 2: Baanes–Eznik of Kolb. Brepols Publishers, Turnhout 2008, ISBN 978-2-503-52377-4, S. 214.