Хромаєв Заурбек Майранович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хромаєв Заурбек Майранович
Особисті дані
Дата народження 9 січня 1947(1947-01-09)
Місце народження Білорусь
Дата смерті 30 квітня 2019(2019-04-30) (72 роки)
Країна СРСР СРСР→Україна Україна
Зріст 178 см
Інформація про клуби
Позиція Розігруючий захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (очки)
1969—1971
1971—1976		 СРСР Автомобіліст (Ворошиловград)
СРСР СКА (Київ)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1983-1985
1990-1991
1992-1995
1992-1997 		СРСР СКА (Київ)
СРСР Строітєль
Україна Будівельник
Україна Збірна України


* Ігри та очки за професіональні клуби
враховуються лише в регулярному чемпіонаті.


** Тільки на посаді головного тренера.

Зураб[1][2] (Заурбек[3][4]) Майранович Хромаєв (9 січня 1947[3], Білоруська РСР — 30 квітня 2019) — радянський баскетболіст, а згодом радянський та український баскетбольний тренер та функціонер. Як гравець — бронзовий призер чемпіонату СРСР (1972) з клубом СКА (Київ), срібний призер Спартакіади народів СРСР (1971) зі збірною Української РСР, чемпіон Української РСР (1970) з клубом «Автомобіліст» (Ворошиловград). Як тренер Працював тренером команд СКА (Київ), ЦСКА, «Будівельник», збірними СРСР та України. Зі збірною СРСР срібний призер чемпіонату світу 1990 року, збірну України 1997 року вперше в її історії вивів у фінальну частину чемпіонату Європи. Кандидат педагогічних наук, Заслужений тренер СРСР та України.[4] Президент Федерації баскетболу України (2003—2007).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1947 року в Білорусії. Батько Зураба, осетин за національністю, служив начальником прикордонної застави на кордоні з Польщею, що проходив по Неману. Там же він одружився з майбутньою матір'ю Зураба Катериною, донькою грузина та українки.[5] Коли хлопчику було сім років, його родина переїхала до Північної Осетії. У роки життя в Орджонікідзе Зураб полюбив баскетбол. За невеликого для цього виду спорту зросту (178 см) сильними сторонами його гри стали далекі кидки[1] та висока швидкість[5] (за яку тренер Володимир Шаблінський прозвав Хромаєва «ковзанярем»[6]).

Закінчивши 11-річну школу в Орджонікідзе, Хромаєв поїхав до Душанбе, де працював тренер Олександр Клименко, у якого юнак мріяв грати. Однак виявилося, що Клименко вже переїхав до Луганська в Україні. Відучившись рік в інституті фізкультури в Душанбе[5], Хромаєв в 1968 приїхав до Луганська, але Клименко, який тренував місцевий «Автомобіліст», його в команду не взяв; за власними словами Хромаєва, у клубі вже був зіграний склад, де йому не було місця. Юнак повернувся в Орджонікідзе, де закінчив роботу над вищою освітою[1], і потім вдруге вирушив до Луганська, цього разу отримавши місце в команді.[5]

У складі «Автомобіліста» Хромаєв став чемпіоном Української РСР[2], грав у Спартакіаді народів УРСР і стартував у чемпіонаті СРСР, але в цей час на нього звернув увагу інший український клуб — СКА (Київ). Оскільки Хромаєв був у призовному віці, його визначили на проходження служби до армійського клубу.[1] Виступаючи за СКА, він став бронзовим призером чемпіонату СРСР 1972, виграв чемпіонат Збройних сил СРСР і Спартакіаду союзних армій. У складі збірної України — срібний призер Спартакіади народів СРСР 1971.[2]

У 26 років познайомився у Київському палаці спорту зі своєю майбутньою дружиною Аллою, якій тоді було 16 років. Весілля з Аллою відбулося після того, як дівчина завагітніла; у шлюбі у Хромаєвих народився син Тимур.[1]

Тренерську роботу Хромаєв розпочав у середині 1970-х років як тренер команди Товариства глухих. У 1976 році був направлений міністерством оборони СРСР у розпорядження Південної групи військ в Угорщину для формування там баскетбольних команд. З цього моменту почав тренувати на постійній основі та у 1981 році увійшов до тренерського штабу київського СКА.[1] Пізніше працював у московському ЦСКА, куди за допомогою Хромаєва з київського «Строітєля» було переведено Олександра Волкова[7] ; також організував перехід до ЦСКА з України Валерія Гоборова.[1]

Разом з Владасом Гарастасом наприкінці 1980-х років тренував збірну СРСР, з якою брав участь зокрема у чемпіонаті світу 1990 року. До цього часу багато провідних гравців СРСР виступали в закордонних клубах, і в збірній не було жодного литовця; Україна, навпаки, за спогадами Хромаєва була представлена одразу шістьма гравцями. Коли радянська збірна не змогла виграти чемпіонат світу, залишившись на другому місці, у Держкомспорті СРСР поклали провину на українських гравців, після чого Хромаєв заявив, що має намір добиватися виходу київських клубів з чемпіонату СРСР та проведення окремого чемпіонату України.[1]

З початку 1990-х років Хромаєв був головним тренером київського «Строітєля» (перейменованого на «Будівельник»), прийнявши посаду у Віктора Боженара. З розпадом СРСР та початком проведення чемпіонатів України «Будівельник» під його керівництвом чотири рази ставав національним чемпіоном.[8] Одночасно Хромаєв брав активну участь у створенні Федерації баскетболу України, її входженні в міжнародні структури, формуванні перших українських збірних.[2] Ставши першим головним тренером національної збірної України, 1997 року вивів її в перший за незалежну історію країни чемпіонат Європи.[9]

Очолював Федерацію баскетболу України, але у 2007 році через проблеми зі здоров'ям (цукровий діабет) змушений був залишити цю посаду.[9][10] Помер у квітні 2019 року на 73-му році життя.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Михаил Спиваковский. Зураб Хромаев. Мои споры с Гомельским. СЭ в Украине (5 ноября 2010). Дата обращения: 16 августа 2023. Архивировано 16 августа 2023 года.
  2. ↑ а б в г д Анатолій Волошин (30 квітня 2019). Пішов з життя Зураб Хромаєв (укр.). Федерація баскетболу України. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
  3. ↑ а б День рождения: 9 января. Осетия спортивная. Архів оригіналу за 7 лютого 2020.
  4. ↑ а б Умер экс-президент Федерации баскетбола Украины и первый тренер сборной Заурбек Хромаев. Укринформ. 30 квітня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
  5. ↑ а б в г Дмитрий Гордон (6 липня 2004). Президент Национальной федерации баскетбола Украины Зураб Хромаев: «Нам показали бассейн, где плавало несколько пар мужских туфель, и сказали: „Утром была расправа с министрами, которые не выполнили указаний президента. За это их бросили на съедение крокодилам“». Бульвар. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  6. ↑ Скончался известный тренер сборной СССР и Украины по баскетболу. Аргументы и факты. 30 квітня 2019. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
  7. ↑ Волков Александр Анатольевич. Онлайн энциклопедия ЦСКА. 14 березня 2008. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
  8. ↑ Іван Вербицький (25 квітня 2019). 30 років чемпіонства «Будівельника»: драматичний із «Жальґірісом» фінал і долі його переможців. Главком (укр.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
  9. ↑ а б Умер легендарный тренер сборной Украины по баскетболу Зураб Хромаев. УНИАН. 30 квітня 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
  10. ↑ Зураб Хромаев: «Диабет меня достал». Сегодня. 22 березня 2007. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 7 лютого 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хромаєв_Заурбек_Майранович&oldid=42979258