Перейти до вмісту

Хуан Валера і Алькала-Гальяно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хуан Валера і Алькала-Гальяно
ісп. Juan Valera y Alcalá-Galiano Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 жовтня 1824(1824-10-18)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кабра, Кордова, Андалусія, Іспанія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 квітня 1905(1905-04-18)[1][2][…] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мадрид, Іспанія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняCementerio de Cabrad[6][7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Іспанія[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, дипломат, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівіспанська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоКоролівська академія іспанської мови, Королівська академія моральних і політичних наукd[10] і Академія моральних і політичних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриJosé Freüllerd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиLuis Valerad Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
CMNS: Хуан Валера і Алькала-Гальяно у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Хуан Валера і Алькала-Гальяно (18 жовтня 1824 — 18 квітня 1905) — іспанський письменник-реаліст, дипломат і політик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Кабрі, в провінції Кордова, здобув освіту в Малазі та в Гранадському університеті, де отримав ступінь з права, а потім розпочав дипломатичну кар'єру (1847). Протягом п'яти десятиліть Валера обіймав низку посад у різних місцях. Він супроводжував іспанського посла в Неаполі. Згодом був членом іспанської місії в Лісабоні (1850), Ріо-де-Жанейро (1851–53), Дрездені та Санкт-Петербурзі (1854–57 разом з герцогом Осуною). Про останню місію в Cartas desde Rusia, «ніжно висміюючи» свого колегу-дипломата, Маурісіо Альвареса де лас Астуріас Бохоркеса і Гіралдеса, третього герцога Гора.[12]

Після повернення до Мадрида він став одним із редакторів ліберального журналу El Contemporáneo (1859) і був призначений послом у Франкфурті (1865). Після революції 1868 р. призначений помічником статс-секретаря і (1871) директором народної освіти. Під час правління Альфонсо XII він був послом у Лісабоні (1881–83), Вашингтоні (1883–86) і Брюсселі (1886–88), а в 1893–95 роках послом у Відні. У 1900 році він був обраний до Академії моральних і політичних наук.

Протягом своєї дипломатичної та політичної діяльності він написав твори, які є одними з найвизначніших в літературі його країни. За чистотою дикції та красою стилю Валера залишається неперевершеним в Іспанії. «Пепіта Хіменес», що з'явився у вигляді роману в 1874 році, є, мабуть, найвідомішим його твором; відтоді його перекладено багатьма мовами світу. У романі зображено поступове усвідомлення молодим семінаристом пустої суєти свого покликання, що завершується нищівною розв'язкою. Серед інших романів — «Ілюзії доктора Фаустіно» (1875), «Комендант Мендоса» (1877), «Пасарсе де Лісто» та «Донья Лус» (1879). Всі вищезгадані романи були написані приблизно в той час, коли автор відмовився від політичної діяльності. Валера також був прихильником. іберійського федералізму.

Видання творів

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Валері в Мадриді (Л. Куло, 1928).
  • Juan Valera, Obras Completas (Madrid, 1905 et seq., 43 volumes to 1916)
  • Juan Valera, The Illusions of Doctor Faustino, translated by Robert M. Fedorchek. The Catholic University of America Press (2008)
  • Juan Valera, Juanita la Larga, translated by Robert M. Fedorchek. The Catholic University of America (2006)

Література

[ред. | ред. код]
  • Ferdinand Brunetière, La casuistique dans le roman de Juan Valera, in his series Histoire et littérature, volume i (Paris, 1884)
  • Emilia Pardo Bazán, "Retratos y apuntes literaros, " in Obras completas, volume xxxii (Madrid, 1891 et seq.)
  • Conde de Casa Valencia, Necrologia de … D. J. V. (Madrid, 1905)
  • Conde de las Navas, Don Juan Valera (Madrid, 1905)
  • J. D. Fitz-Gerald, "Juan Valera, " in The Bookman, volume xxi (New York, 1905)
  • Karimi, Kian-Harald (2007): Jenseits von altem Gott und ‘Neuem Menschen’. Präsenz und Entzug des Göttlichen im Diskurs der spanischen Restaurationsepoche. Frankf./M.: Vervuert. ISBN 3-86527-313-0
  • F. Vézinet, Les maitres du roman aspagnol contemporain (Paris, 1907)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11880376X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Валера Хуан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ http://cordopolis.es/2017/05/10/profanan-el-monumento-funerario-de-juan-valera-en-el-cementerio-de-cabra/
  7. ↑ http://www.cervantesvirtual.com/portales/juan_valera/imagenes_curiosidades/imagen/imagenes_curiosidades_06_juan_valera_tumba/
  8. ↑ http://www.cabraenelrecuerdo.com/cementerio-ampliadas.php
  9. ↑ а б в https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
  10. ↑ http://www.racmyp.es/academicos/lista_historica.cfm
  11. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  12. ↑ Tracy Chevalier, ред. (1997). Encyclopedia of the Essay. Taylor & Francis. с. 1681. ISBN 9780203303689.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуан_Валера_і_Алькала-Гальяно&oldid=44431291