Хуліо Сесар де Леон

	Хуліо Сесар де Леон
	Хуліо Сесар де Леон
Особисті дані
Народження	13 вересня 1979 (45 років)
	Пуерто-Кортес, Кортес, Гондурас
Зріст	174 см
Вага	70 кг
Громадянство	Гондурас
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті. ; Інформацію оновлено 2 січня 2020.
	** Інформацію про ігри та голи за національну збірну ; оновлено 2 січня 2020.
Хуліо Сесар де Леон у Вікісховищі

Хуліо Сесар де Леон (ісп. Julio César de León, нар. 13 вересня 1979) — гондураський футболіст, півзахисник клубу «Депортіво Платенсе» та національної збірної Гондурасу.

Клубна кар'єра

Вихованець клубу «Депортіво Платенсе». У 1996 році він дебютував в першій команді в матчі з клубом «Реал Майя», в якому відразу ж забив свій перший гол у чемпіонаті Гондурасу. Всього в «Платенсе» він грав протягом 4 років, провівши 74 матчі і забив 18 голів.

У 2000 році Хуліо Сесар перейшов в мексиканський клуб «Атлетіко Селая», але там не зміг пробитися в основний склад і повернувся на батьківщину, до клубу «Олімпія» (Тегусігальпа), за який провів 12 матчів і забив 2 голи, останній з яких 26 травня 2001 року у ворота «Бронкос де Чолутека». Після цього, Хуліо Сесар провів кілька місяців в уругвайському клубі «Депортіво Мальдонадо».

У 2001 році Хуліо Сесар перейшов в італійський клуб «Реджина», якому в першому ж сезоні допоміг вийти в Серію А. Після покупки клубом японця Сюнсуке Накамури, Леон втратив місце в основі команди, частіше виходячи з лави запасних. В результаті з 2004 року гондурасець здавався в оренду в нижчолігові італійські клуби — «Фіорентина», «Катандзаро», «Самбенедеттезе», «Авелліно» та «Терамо». У 2006 році Хуліо Сесар повернувся в «Реджину», за яку провів ще 16 матчів і забив 2 голи у Серії А, ставши гравцем основи клубу.

16 січня 2007 року Хуліо Сесар перейшов в клуб «Дженоа» за 3 млн євро^[1]. Вболівальники «Реджини» засудили крок президента клубу, Лілло Фотті, з приводу продажу гравця, але той пов'язав перехід гравця з несприятливою економічною ситуацією в клубі. 29 січня Леон дебютував у складі «грифонів» в матчі Серії Б з «Наполі»; у тій же грі Хуліо Сесар забив м'яч, який приніс його клубу нічию. По закінченні сезону Леон був визнаний найкращим гравцем «Дженоа» за опитуванням уболівальників клубу, а команда з третього місця вийшла до Серії А. У січні 2008 року Хуліо Сесар отримав травму, розтягнення литкового м'яза^[2], через що не виступав більше місяця. Всього в другому сезоні він провів 21 матч і забив 4 голи у вищому італійському дивізіоні.

9 червня 2008 року Хуліо Сесар перейшов у «Парму», підписавши контракт до літа 2011 року. У першому сезоні в команді він провів 32 матчі і забив 6 голів, чим допоміг клубу повернутися в Серію А. Втім знову зіграти у вищому дивізіоні Хуліо не зміг, оскільки 28 серпня 2009 року перейшов на правах оренди в «Торіно» в рамках переходу Ніколи Аморузо у зворотньому напрямку^[3], де і провів наступний сезон.

2010 року де Леон був проданий у китайський «Шаньдун Лунен», з яким того ж року виграв Суперлігу. У 2012 році, недовго погравши перед тим на батьківщині за «Мотагуа», Хуліо Сесар знову відправився до Італії, де недовго пограв за «Мессіну», що виступала у Серії D, п'ятому на той час дивізіоні країни, після чого остаточно покинув європейський футбол.

В подальшому грав на батьківщині за клуби «Реал Сосьєдад», «Депортіво Платенсе», «Оланчо» та «Паррільяс Ван»^[en], а також грав за кордоном у гватемальському «Мунісіпалі», сальвадорському «Мунісіпаль Ліменьйо», а також американському «Маямі Юнайтед», що грав у National Premier Soccer League, четвертій за престижністю футбольній лізі США. Завершив кар'єру у рідному клубі «Депортіво Платенсе».

Виступи за збірні

У складі молодіжної збірної Гондурасу поїхав на молодіжний чемпіонат світу 1999 року в Нігерії, де забив у матчі групового етапу з Замбією (4:3), але його збірна програла всі три матчі і не вийшла з групи.

2000 року захищав кольори олімпійської збірної Гондурасу на футбольному турнірі Олімпійських ігор 2000 року у Сіднеї, забивши у грі проти Нігерії (3:3), втім його команда знову не вийшла в плей-оф.

1999 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Гондурасу. У складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2000 року у США, дійшовши з командою до чвертьфіналу, а наступного року поїхав на Кубок Америки 2001 року у Колумбії, де був учасником історичного матчу для збірної Гондурасу, коли запрошені на турнір представники КОНКАКАФ сенсаційно обіграли в 1/4 фіналу збірну Бразилії, більше половини гравців якої через рік стали чемпіонами світу. Де Леон провів 4 матчі своєї збірної на турнірі в Колумбії — 2 гри групового етапу (включаючи перемогу над збірною Уругваю), чвертьфінал і програний півфінал проти майбутніх переможців — збірної Колумбії. В результаті Хуліо здобув зі збірною бронзові нагороди турніру.

В подальшому брав зі збірною участь у розіграші Золотого кубка КОНКАКАФ 2003 року у США та Мексиці та 2007 року у США. Був у заявці збірної Гондурасу на чемпіонат світу 2010 року в ПАР, проте напередодні турніру отримав травму, і за день до стартового матчу Гондурасу, був замінений у заявці на Джеррі Паласіоса.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
Сезон	Команда	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1996–97	«Депортіво Платенсе»	ПД	14	2	КГ	2	2	-	-	-	-	-	-	16	4
1997–98		ПД	21	4	КГ	3	1	ЛЧ	6	5	СГ	1	0	31	10
1998–99		ПД	19	7	-	-	-	-	-	-	СГ	1	0	20	7
1999–00		ПД	21	5	-	-	-	-	-	-	-	-	-	21	5
Усього за «Депортіво Платенсе»			74	18		5	3		6	5		2	0	87	26
2000–01	«Атлетіко Селая»	ПД	0	0	-	-	-	-	-	-	-	-	-	0	0
2000–01	«Депортіво Мальдонадо»	ПД	12	3	KEP	-	-	-	-	-	-	-	-	12	3
2001–02	«Реджина»	B	29	2	КІ	2	1	-	-	-	-	-	-	31	3
2002–03		A	10	0	КІ	3	0	-	-	-	-	-	-	13	0
2003–04		A	10	1	КІ	3	3	-	-	-	-	-	-	13	4
2003–04	«Фіорентина»	B	4	0	КІ	-	-	-	-	-	-	-	-	4	0
2004–05	«Катандзаро»	B	7	1	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	8	1
2004–05	«Самбенедеттезе»	C1	16+2^[4]	8+0	КІ-C	-	-	-	-	-	-	-	-	18	8
2005–06	«Авелліно»	B	12	1	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	13	1
2005–06	«Терамо»	C1	12	4	КІ+КІ-C	-+2	-+1	-	-	-	-	-	-	14	5
2006–07	«Реджина»	A	16	2	КІ	3	1	-	-	-	-	-	-	19	3
Усього за «Реджину»			65	5		11	5				-	-	-	76	10
2006–07	«Дженоа»	B	21	4	КІ	-	-	-	-	-	-	-	-	21	4
2007–08	«Дженоа»	A	29	4	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	31	4
Усього за «Дженоа»			50	8		2	0				-	-	-	52	8
2008–09	«Парма»	B	32	6	КІ	1	0	-	-	-	-	-	-	33	6
2009–10	«Торіно»	B	21	3	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	21	3
2010	«Шаньдун Лунен»	СЛ	10	4	-	-	-	ЛЧ	4	2	-	-	-	14	6
2011	«Шаньдун Лунен»	СЛ	13	1	КК	2	1	ЛЧ	0	0	-	-	-	15	2
Усього за «Шаньдун Лунен»			23	5		2	1		4	2	-	-	-	29	8
2011–12	«Мотагуа»	ПД	13	2	-	-	-	ЛЧ	6	1	-	-	-	19	3
2012–13	«Мессіна»	D	6	1	КІ-D	1	0	-	-	-	-	-	-	7	1
2012–13	«Реал Сосьєдад»	ПД	13	2	-	-	-	-	-	-	-	-	-	13	2
2013–14	«Депортіво Платенсе»	ПД	18	12	-	-	-	-	-	-	-	-	-	18	12
2013–14	«Мунісіпаль»	ПД	13	1	-	-	-	-	-	-	-	-	-	13	1
2014–15	«Депортіво Платенсе»	ПД	22	11	КГ	5	5	-	-	-	-	-	-	27	16
2015–16	«Депортіво Платенсе»	ПД	13	6	КГ	2	0	-	-	-	-	-	-	15	6
Усього за «Депортіво Платенсе»			127	47		12	8		6	5		2	0	147	60
2016	«Маямі Юнайтед»	NPSL	11	9	-	-	-	-	-	-	-	-	-	11	9
Усього за кар'єру			430+2	105		35	15		16	8		2	0	485	128

Титули і досягнення

Срібний призер Панамериканських ігор: 1999
Бронзовий призер Кубка Америки: 2001
Чемпіон Китаю (1):

«Шаньдун Лунен»: 2010

Примітки

↑ Leon al Genoa ma Mazzarri non lo sa^{[недоступне посилання]}
↑ НХулио Сесар де Леон проведе близько трьох тижнів в лазареті. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 5 січня 2020.
↑ Coppola e Leon al Toro [Архівовано 2012-02-16 у Wayback Machine.]
↑ Плей-оф

Посилання

Хуліо Сесар де Леон на сайті ФІФА (англ.)

Хуліо Сесар де Леон на сайті transfermarkt.com (англ.)
Хуліо Сесар де Леон на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
Хуліо Сесар де Леон на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)

Портал «Біографії» Портал «Футбол»

[1] Leon al Genoa ma Mazzarri non lo sa^{[недоступне посилання]}

[2] НХулио Сесар де Леон проведе близько трьох тижнів в лазареті. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 5 січня 2020.

[3] Coppola e Leon al Toro [Архівовано 2012-02-16 у Wayback Machine.]

[Play-off-4] Плей-оф

[1]

[2]

[3]

[4]