Хіларита
Хіларита | |
---|---|
Міфологія | давньоримська |
Атрибути | пальмова гілка, ріг достатку, довгий скіпетр, стерно, якір, вінок, діти |
Медіафайли у Вікісховищі |
Хілари́та або Хілари́тас (від грец. ἱλαρός — веселий, життєрадісний) — у римській міфології персоніфікація радості.
У релігійних віруваннях римлян Хіларита належала до групи популярних уособлень людських почуттів, таких як Клеменція, Летиція, Патіенція. Можливо пов'язана з культом Кібели. На честь цієї «матері богів» присвятили свято Хіларії[en] («день весілощів»), яке відзначалося в греко-римській культурі на наступний день після весняного рівнодення (25 березня)[1].
Зустрічається на давньоримських монетах. Хіларита зображена у вигляді жінки, яка стоїть і тримає в одній руці пальмову гілку — символ радості[2], а в іншій — ріг достатку; варіанти: скіпетр[3], патера[4], вінок[5], квітка[6] або якір[7]. На деяких монетах Антоніна Пія Хіларита торкається голови[8].
Вперше Хіларита з'явилися на монетах Адріана (117—138). На його сестерціях[9] і дупондіях[10] богиня зображена з двома дітьми [11], на денаріях — з написом: «HILAR[itas] P[opuli] R[omani]» (Хіларита римського народу)[12][13].
З нагоди народження дітей імператорів на монетах карбували епітети «HILARITAS AVGVSTI» («радість імператора»)[14] або «HILAR[itas] TEMPOR[um]» («Радість часів»), як на монетах Дідія Юліана[14][15].
Хіларита викарбувана на монетах імператорів:
- Адріана (117—138);
- Антоніна Пія (138—161);
- Марка Аврелія (161—180);
- Коммода[16] (177—192);
- Дідія Юліана (193);
- Септимія Севера[17] (193—211);
- Каракали[18] (198—217);
- Геліогабала[19] (218—222);
- Клавдія II[20] (268—270);
- Постума[21] (260—269);
- Тетрика I[7] (271—274);
- Каравзія[22] (287—293);
- Аллекта[23] (293—296).
На честь богині названий астероїд (996) Хіларитада[de].
- ↑ Harold Mattingly, 1928, с. 158.
- ↑ Stevenson, 1889, с. 462, "Hilaritas".
- ↑ RIC IV Septimius Severus 555 (aureus). OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC IV Septimius Severus 558. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC IV Elagabalus 190b. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC III Commodus 150. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ а б RIC V Tetricus I 231. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC III Antoninus Pius 1396B (as). OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC II Hadrian 970c. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC II Hadrian 974i. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Kahnt, 2005, "Hilaritas".
- ↑ Stevenson, 1889, с. 462, "HILARITAS P. Romani".
- ↑ RIC II Hadrian 126b. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ а б Stevenson, 1889, с. 462, "HILAR. TEMPORUM".
- ↑ RIC IV Didius Julianus 10. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC III Commodus 150. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC IV Septimius Severus 555 (aureus). OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC IV Caracalla 371. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC IV Elagabalus 190b. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC V Claudius Gothicus 276. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC V Postumus 354. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC V Carausius 41. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ RIC V Allectus 20. OCRE (Online Coins of the Roman Empire). Процитовано 21 січня 2023.
- Kahnt Helmut. Das große Münzlexicon von A bis Z. — 1. Auflage. — Regenstauf : Battenberg Verlag, 2005. — ISBN 3-89441-550-9.
- Harold Mattingly. Roman Coins from the Earliest Times to the Fall of the Western Empire. — London, 1928. — С. 158.
- Stevenson S. W., Smith C. R., Madden F. W. Hilaritas // A Dictionary of Roman Coins. — London : George Bell and sons, 1889. — P. 462.